logo

Tuesday, 05 June 2018 15:32

ЗОВНІШНІЙ УСПІХ ПУТІНА ПРИХОВУЄ СЛАБІСТЬ МОСКОВІЇ

Walter Russell Mead, The Wall Street Journal, 04.06.2018

 

Саме так це виглядає насправді. Та якщо Китай — це тигр, то Московія — це кішка на ходулях. 

 

Зовнішньополітичні витівки Владіміра Путіна електризують та і жахають світ протягом цілого десятиріччя. Починаючи з 2008 року, Путін розділив Сакартвело, напав на Україну й загарбав Крим. Він посилив московську владу і престиж до їхнього найвищого рівня з часів Холодної війни. Він знову показав м'язи Московії на Близькому Сході і втрутився у президентські вибори 2016 року в США. Він також продемонстрував неабияку здатність воїнізувати інформацію та зміцнити московську міць дешевими методами. 

 

Іншими словами, порушувати правила є стилем пана Путіна. Та цього року схоже на те, що він трохи послабив свій підхід. Кремль і далі поширює дезінформацію, а його політичні опоненти і далі час від часу виявляються отруєними чи мертвими. Ба якщо американська політика стає ще божевільнішою через президента Трампа, то московська політика стає стриманішою. 

 

В лютому 2018 року в результаті американського авіа- та артилерійського удару в Сирії було вбито сотні московських найманців, та відповідь пана Путіна була млявою. У березні він оголосив про перші після 1998 року скорочення фінансування на оборону. У квітні він терпеливо і тихо зреагував на народну революцію у Вірменії проти промосковського уряду. А у травні Московія відвернулась під час ізраїльської атаки на іранські військові об'єкти по всій Сирії, що говорить про те, що пан Путін принаймні частково погодився зі США у питанні щодо майбутньої присутності Ірану в Сирії. Ну а ще Московія приєдналася до Саудівської Аравії, головного ворога Ірану, у збільшенні видобутку нафти. Це але би стабілізувати перехідні економіки, які постраждали від високих відсоткових ставок. 

 

Не дайте себе обдурити: пан Путін не розчулився і не розібрав паркан з Заходом. Він притишив свою зовнішню політику лише тому, що багато з його головних цілей досягнуто, і зараз найкраще — позбирати їхні плоди. 

 

Десять років тому Евросоюз та НАТО наступали у східній Европі. Пан Путін боявся, що поширення західних ідей на Московію зламає його владу. Тепер цих побоювань немає: розділений та розгублений Захід облишив свої мрії з поступу на схід, а Евросоюз і НАТО є менш впевненими й дієвими ніж вони були десять років тому. Захід більше не загрожує Московії. А справжнім питанням є — наскільки Московія загрожує Заходові? 

 

Пан Путін — це не Сталін; він скоріш шукає шляхів як послабити Захід, ніж як його зруйнувати. На його погляд, теперішня ситуація в Европі є сприятливою: США та Европа віддаляються одне від одного. Розколи всередині Европи теж зростають, а між Німеччиною та багатьма її південними і східними партнерами все більше роздратування. Новий уряд в Італії скоріш за все виступатиме за скасування санкцій проти Московії, водночас підштовхуючи Европу до нової лихоманки стосовно долі евро. Все це — на руку Москві, і не вимагає додаткових дій пана Путіна. 

 

На Близькому Сході Московія теж користає подібним чином з періоду відносного затишшя. Реально пан Путін не може сподіватися зробити Московію там повним геґемоном, але він надіється принаймні замінити США в ролі головного регіонального диригента та дипломатичного посередника. Через те, що інтервенція у Сирію не є популярною на самій Московії через нагадування про жахи кампанії СРСР проти Афґаністану, пан Путін мусить діяти дешевими методами. 

 

Наразі події складаються на користь пана Путіна. Якщо Сирія має стати ігровим полем для інших держав, то і США і Ізраїль скоріш захочуть аби лідером тут була Московія, а не Іран. Пан Путін може сказати Беньямінові Нетаньягу, що Московія є найкращим захистом проти іранських сил на ізраїльському кордоні. Водночас пан Путін може пообіцяти аятолллі Алі Хаменеї що Московія втримає Башара Асада в Дамаску і відіпхає звідти США. 

 

Попри успіхи пана Путіна, Московія залишається слабкою, і її вплив на інші країни є обмеженим. Китай може залицятися до своїх сусідів з багатомільярдними проектами, такими як ініціатива "Один пояс, один шлях". Московія може запропонувати набагато менше: якщо Китай є тигром, то Московія — лише кішкою на ходулях. Пан Путін може заблокувати всі невпевнені европейські проекти Німеччини, але в нього немає ресурсів аби запропонувати якусь альтернативу. На Близькому Сході кремлівська позиція залежить від терпіння Америки. Якщо президент Трамп вирішить зробити опонування режимові Асада основою своєї анти-іранської стратегії, панові Путіну нічого не залишиться ніж споглядати осторонь як падає його протеже. 

 

Водночас, події вдома теж заставляють бути стриманими. Попри те, що низка зовнішньо-політичних успіхів пана Путіна припідняла його популярність в самій Московії, склеротична економіка Московії та її соціальна політика доводять, що засади його влади залишаються слабкими. Пан Путін знову зробив Московію важливою на міжнародній арені, але московитський народ хотів би аби він скерував своє завзяття та хитрощі на покращення ситуації вдома.

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles