logo

Monday, 07 January 2019 00:53

ТОМОС ПРО АВТОКЕФАЛІЮ — ОСИКОВИЙ КІЛ В СЕРЦЕ МОСКОВІЇ

Олег Леусенко, член НСЖУ та АЄЖ, 06.01.2019 

 

Здавалося б, ну що такого особливого сталося для населення, влади та медіа сусідньої країни? Релігійні справи українців — це ж внутрішня справа самих українців: в кого вірити або не вірити взагалі, в якій церкві молитися, як вінчатися і хреститися. 

 

Але ж ні! Ви тільки подивіться на конвульсії московитів, істерику всіх без винятку московських ЗМІ і, головне, шалену істерику еліти і влади Московії. Кремлівське ОЗУ через якусь релігійну конфесію чужої для них країни терміново збирає Раду безпеки, а предстоятель московської церкви заради українських справ проклинає Вселенського патріарха і палить мости з вселенським православ'ям, відмовившись на Синоді "РПЦ" (а це документ, від якого вже не відхреститися) від евхаристійного молебню з першим серед рівних, забороняє московитам (як своїм рабам) відвідувати храми світового значення і ставить ультиматум, мовляв, відмовимося брати благодатний вогонь! Все, мости спалено. І причина тому — не релігія, а осиковий кіл в серце московської імперії, який українці таки вбили в тіло свого споконвічного ворога.

Багато хто порівнює наш Томос з Актом Незалежності. Це не зовсім так. Незалежність держави можна оголосити, не завдаючи смертельного удару супернику, незалежність також можна втратити через війну, референдуми, поглинання імперією, можна втратити частково або на певній території, яку окупує агресор. Україна в різні часи була могутньою державою та мала свою незалежність (необхідні атрибути суверенності для даної епохи) за часів Русі, Козацького доби - Гетьманщини, УНР, Директорії... Ба цю незалежність внаслідок зовнішніх або внутрішніх причин було втрачено. Як сьогодні тимчасово втрачено контроль над окупованими територіями Криму та Донбасу. Щодо Томосу все кардинально інакше.
 
Спробую коротко пояснити. По-перше, незалежність церкві дається раз і назавжди. Томос не можна відкликати, скасувати указом, відмовитися самим або передати управління своєю церквою зовнішнім силам. Це на століття, якщо не на тисячоліття. Але і цей факт не є найголовнішим.
 
Я постійно кажу та стверджую, що наша війна проти Московії почалася не сьогодні і не п'ять років тому. Московсько-українська війна налічує, як мінімум 400 років. Зараз ми просто є свідками останнього етапу цієї війни, який теж не зовсім звичайний. Війна Русі проти Московії — це смертельний клінч, з якого вийде один переможець і один мрець. Нічиї бути не може. Ми зможемо деокупувати схід Донбасу та Крим лише знищивши Московію. Україна бореться проти грабіжника, який вкрав у Русі не лише історію, територію, фольклор, ім'я, але й церкву. Московія може існувати лише в чужому обличчі, тобто в нашому, руському, українському. Без нас московити — ніщо і звати їх ніяк. І ось в цьому аспекті Томос виявився осиковим колом, який перерубав навпіл голку, яка перебувала в тухлому яйці Чахлика з московських боліт. 

 

Отже.

1. Томос демонструє, що Україна — це Русь, яка хрестилася за багато століть до Московії. І всі ці понти Путіна з пам'ятником Володимиру біля стін Кремля або його хвастощі Ганною Київською - королевою Франції перед Макроном виявилися непотрібним і дурним фарсом. 

 

2. Томос показав світові, що саме Україна, а не якась Московія, є найпотужнішою православною державою у світі. Це можна побачити на будь-якому християнському святі в Києві, Львові або Черкасах, і порівняти кількість вірян-українців у вишиванках на Великдень або Різдво з кількістю офіційних ряс в погонах за поребриком і з величезною кількістю мусульман на Ураза Байрам в Москві. Мало того, недалекоглядна істерична політика "РПЦ" відкинула Московію на задвірки православного світу, перетворивши її в розкольника, а в Україні — в неканонічний московський патріархат.

3. Україна має Томос, а ось у Москви його немає. Як так, запитують московити? Та дуже просто. Невеликий екскурс в історію. 

 

Було хрещення Русі, а не Московії. На землях сьогоднішньої Московії різні угро-фінські племена і татар хрестили набагато пізніше, коли Київська Митрополія Царгородського Патріархату існувала вже століття. А землі теперішньої Московської патріархії належали цій самій Київської Митрополії. 

 

У 1448 році епископи Московського царства розірвали канонічний зв'язок з Києвом. І призначили собі митрополита Іону. Московську митрополію і Іону Вселенський патріархат не визнав. 

 

І лише через 141 рік, коли Візантію пограбували османів, царгородці були змушеними просити грошову допомогу, і у 1589 році Московська церква отримала самоврядування, але Київ до нього не належав.

 

На час приєднання Києва до Москви в Українських землях був митрополит Київський — Діонісій Балабан. Він підтримував гетьмана Дорошенка в боротьбі проти Москви і приєднання Київської митрополії до Московському патріархату. 

 

Існує звернення московських патріархів до Царгородського Патріарха у 1663 році (Історія "російської" церкви митрополита Макарія). У цій грамоті Москва просила передати Київську митрополію під крило Москви. Мовляв, рятувати треба українців-козаків від католиків. Але отримала відмову.

 

Через 22 роки — у 1685, московити на чужій канонічній території самочинно провели елекційний собор, де неканонічно обрали митрополитом Києва — Гедеона Святополка Четвертинського, родича гетьмана Самойловича.

 

Коротко:

988 - хрещення Русі.

1147 - перша згадка про Москву в літописах.

1448 - відділення Московської митрополії від Київської. Природньо, Московську митрополію Константинополь не визнав - розкольники же ...

1589 - створення Московської митрополії і визнання її Константинополем.

1686 - загарбницьке, підступне, неканонічне приєднання Київської митрополії до Московського патріархату ...

 

Вже у 1687 році Патріарший Собор Константинополя засудив аферу з передачею Київської митрополії Москві і назвав це "актом симонії", тобто хабарництвом, а самого патріарха Діонісія, який взяв хабар "три сорока соболів і двісті червінців" позбавив патріаршої гідності.

 

Тобто передачу Київської митрополії під юрисдикцію Московського патріархату через рік було визнано "актом симонії", тобто протиправним неканонічним діянням. Після 1687 року ніякого документа, який би підтвердив канонічно законною передачу Константинополем Київської митрополії Московському патріархату, не було, як і не існує в природі Томосу про автокефалію РПЦ.

4. Українська автокефалія як лакмус проявляє величезну, але приховану армію агентів Луб'янки, яких закамуфльовано під рясами МП. Це набагато важливіше ніж виявлення зрадників і шпигунів серед простих громадян і політиків, бо священники-перевертні є небезпечнішими від світських ворогів.

 

Цікавий момент: Верховна Рада запропонувала МП перейменуватися з обов'язковим згадуванням прив'язки до Московії ("Росії"). І тут виник дисонанс. Попи, начебто прихильники Московії, які вважають себе патріотами Москви, "раптом" не хочуть та впираються називати себе тим, ким вони насправді є, і далі чіпляються за назву ... "українська". Хоча, за твердженнями самих московитів, українців не існує в природі або, в кращому випадку, українці є "адіннарот" з москвинами. Агов! Немає українців — значить немає. Тоді чому московські попи соромляться, як прокаженого, імені "Російська"? Скринька відкривається просто: під вивіскою перевертнів легше творити свої чорні імперські справи.

 

5. Український Томос вказує шлях для духовного звільнення та очищення для Білоруської автокефальної церкви, для церкви Молдови, для церкви Чорногорії, для церкви Македонії, та іншим, яких закабалили союзники Москви — імперці серби.

6. Томос зриває вікові маски, під якими було заховано міфічну історію Московії та вигадану культуру московитів. Томос повертає правду на нашу землю, перевертаючи постколоніальну Україну з голови на ноги.

7. Томос зайвий раз нагадує не лише те, коли хрестилася Україна-Русь, а й про те, що "РПЦ" створено у 1943 році атеїстом Сталіним і його сатанинським політбюро.

8. Томос — найкращий лакмус ворогів незалежності України. Тих, хто злісно мовчить про автокефалію та продовжує відвідувати МП, священики якого відмовляються відспівувати загиблих захисників України і благословляють московські орди на війну на Донбасі та Кримі.

9. Ви звернули увагу, що сьогодні, після вручення митрополитові Епіфанію, Томосу освятили води затоки Золотий Ріг, що впадає у Босфор, який з'єднує Мармурове море з Чорним? Запевняю, освячені води дійдуть скоро до Криму, який ми обов'язково звільнимо, і змиють незаконний Керченський міст окупантів, як Томос ПЦУ відчистить тіло Неньки-України від неканонічної московської церкви і російських агресорів.

 

Запам'ятайте цю статтю, українці і московити.

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles