logo

Sunday, 30 October 2016 21:39

ЕЛЕКТРОННА ДЕФЛОРАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА

Ольга Давид, Радіо Лемберг, 30.10.2016  

 

Обурення громадської думки не має меж після оприлюднення е-декларацій топ-чиновників. Розслідувати, перевірити чи сплатили податки, перевірити звідки гроші – перша реакція. Але це лише емоції. На які і розраховували особи, які вже понад два роки голосують (а багато-хто взагалі просто ігнорує роботу у Верховній Раді) за закони, які часто лише створюють ілюзію реформ, міраж прозорості влади та галюцинацію боротьби з корупцією. Для чого? Аби отримувати нові позики від МВФ та мати доступ до бюджетних коштів. Це в той час, коли в Україні є величезний резерв для внутрішнього кредитування держави – заощадження олігархів і тепер уже оприлюднених міні-олігархів, «нажиті непосильною працею». 

 

Десять вдихів-видихів, громадо! Нікого з них не засудять, не посадять, і не покарають за нескромні багатства. Немає такого зараз у законі. І навіть, якщо така норма з’явиться, то вона не стосуватиметься тих, хто уже задекларував майно та кошти, бо закон зворотньої сили не має. Про амністію та сплату податків з непідтверджених документально сум також закон нам нічого не каже. Тому, якщо колись і запишуть, що законність готівки та іншого майна треба обов’язково підтверджувати, то це буде закон не для «топів», а для чиновників-клерків. 

 

«Топи», своїми е-деклараціями вже узаконили все своє майно. І наступного року, хтось з них обміняє свій раритетний, безцінний, бо «принесений Миколаєм» гаджет, на ще один маєток або авто. Або чому б комусь з високоповажних чиновників не стати великим художником-примітивістом? Обмежень на творчу діяльність у законі про держслужбу немає, а кожен, вибачте «лох», має право купити якусь закарлючку за мільйон гривень. А чому і б ні? Владоможному продавцю залишається тільки сплатити податки! Бінго! 

 

Готівка? Поки народ стояв на Майдані, наші е-декларанти знімали гроші з банківських рахунків і швиденько переводили їх у валюту та золото (взагалі-то вони це зробили ще як тільки запахло Майданом). «А Вам хто заважав,? - скажуть вони, думати треба було»… Адже їм не треба було відкладати на квартиру двадцять років, не треба було додаткових доходів у вигляді відсотків з депозитів до малюсінької пенсії чи зарплати. Все законно!

 

Якщо простежити історію української законотворчості, припустимо останніх років, то побачимо, що це історія створення умов для уникнення будь-якої відповідальності владоможців. У нас усі завзято боряться з корупцією. Починали за Ющенка, продовжили (прости господи) за Януковича, при Порошенкові теж завзято боряться. А де результат? 

 

Нема результату! Бо він може бути тільки тоді, коли у нас законодавчо буде прописано невідворотність покарання – це перше. Друге - коли наш виборець усвідомить власну політичну відповідальність за свій вибір, а також особистий і реальний вплив на  настання політичної відповідальності осіб, яких вони обирають. 

 

Що роблять ці всі скоробагатьки та пройдисвіти у фракціях парламентських партій? Уникають відповідальності! Що роблять партійні перебіжчики в парламенті?  Уникають політичної відповідальності! Що роблять виборці, коли голосують за нові бренди, нові обличчя у владі, життя по-новому, зміни у всьому, візьми та зроби – благословляють скоробагатьків і політичних перебіжчиків на політичну безвідповідальність. 

 

Не треба обурюватися, не потрібно заздрити, не потрібно засуджувати. Потрібно робити висновки і приймати рішення. 

 

Перший висновок -  наші скоробагатьки щойно легалізували свої статки. Другий висновок  - відповідальність, можливо і виникне, але вибірково. Про це уже роз’яснили і НАЗК і НАБУ. Всіх перевіряти не будуть, а лише тих, щодо кого уже «працюють», та тих, на кого вкажуть заявники або преса. Заявник має бути добросовісним, він повинен підкріпити свої відомості фактами та доказами, а також усвідомлювати, що повідомлення завідома неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність. Якщо заява не відповідатиме вимогам, то ніхто за перевірку навіть братися не буде. Те саме стосується також заявників у правоохоронні органи.

 

Загалом, будь-яка вибірковість, у теперішній ситуації, трактуватиметься швидше як політична розправа з неугодними, ніж вмотивована юридично та доказово антикорупційна діяльність. Контрабанда, реалізація грандіозних бюджетних проектів за відкати, уникнення сплати податків, відмивання ПДВ, офшори, тощо – все це мали виявити правоохоронні органи ще до того, як ці люди прийшли до влади. Сьогодні ж інформація про статки стане могутнім інструментом тиску та маніпуляції «міні-олігархами», яких дуже скоро перетворять у покірних кнопконатискачів за все, що завгодно.  

 

Тому, логічним заходом для держави та частковим прощенням для е-декларантів сьогодні можуть стати наприклад добровільні внески, скажімо, 80% приватних заощаджень на державні розвиткові депозити, чи викуп облігацій державної позики, одночасно з широким висвітленням та заохоченням таких дій. Судячи з оприлюднених сум, вони можуть дати старт цілому банку (наприклад Українському Банку Розвитку Держави). Дієвою була б заборона освоєння державних та коштів місцевих бюджетів підприємствами, пов’язаними з народними депутатами та топ-чиновниками. Це було б реальним відокремленням бізнесу від політики.

 

Потрібно визнати, що політична відповідальність за те, що у нас у парламенті опинилися у  більшості низькоморальні і малопатріотичні особи, сьогодні, покладається на самих виборців.  Також, під час наступних виборів, повинна наступити політична відповідальність партій, які з таких осіб сформували свої списки і підтримали їх на мажоритарці,. Тому до наступних виборів усі кандидати повинні пройти якнайретельнішу перевірку — і не лише за е-деклараціями.

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles