logo

Saturday, 29 September 2018 21:21

ЯК ПОБОРОТИ ПОПУЛІСТІВ В ЕВРОПІ? ПЕРЕСТАНЬТЕ ГОВОРИТИ ПРО ІМІГРАЦІЮ.

Natalie Nougayrède, The Guardian, 26.09.2018

  

Аби побороти Орбана та Сальвіні треба звернути увагу на ті небезпеки, які становлять для наших щоденних свобод та верховенства права.

  

В той час, як дебати щодо Брекзіту не вщухають і набувають ширшого резонансу, залишається зовсім непоміченою важливіша політична битва в Европі: пошук кращого шляху для перемоги над популістами на континенті протягом наступних восьми місяців — такий час залишився до парламентських виборів в Евросоюзі. Не дивно, що у внутрішньому британському дискурсі це мало враховується: усі ці заголовки про Терезу Мей типу «Зальцбурзьке приниження» чи «Брудні пацюки ЕС», доводять те, що Брекзіт став темою, в якій британці говорять самі до себе.

 

Та за межами Ла-Маншу набрала форму нова атака проти европейських популістів. І головну увагу тут сфокусували більше на порушеннях европейських законів, ніж на темі імміграції. Саме тому найважливішими новинами Евросоюзу цього місяця була не Зальцбурзька ситуація (цілком передбачувана), а голосування 12 вересня в Европарламенті щодо порушення Угорщиною правил Евросоюзу (менш передбачувана ситуація). Вперше інституція Евросоюзу, яку важко назвати «антидемократичною», закликала розпочати процедуру активації статті 7 Лісабонського договору (позбавлення права голосу) проти уряду країни-учасниці Союзу, яка вихолощує демократичні інституції та права.

 

Уже довгий час европейські ліберальні демократи борються, аби змінімізувати політичні сили, які загрожують основним принципам. Та починаючи з 2015 року, криза з біженцям втягнула їх в дебати, в якій популісти можуть жирувати: міграція… Не лише ЕС програло, не розібравшись із прибуттям мільйона осіб у 2015 році. Европейські ліберали не зуміли переконати велику масу населення в тому, що імміграція є потрібною, що немає потреби розширювати сферу соцпослуг, і що це не означає кінець европейської національної ідентичності.

 

Міграція викликає побоювання, які несумісні з раціональними аргументами. Відвертий та неліберальний» Віктор Орбан з Угорщини і «правий» Матео Сальвіні з Італії забезпечили собі виграшні позиції у виборах, невтомно висловлюючи критику щодо міграції, описуючи її як «Мусульманське вторгнення» (Орбан), або щось таке, що вимагає «масового очищення, вулиця за вулицею» (Сальвіні). З такою риторикою ці двоє збираються отримати контроль над Европарламентом, поряд з іншими европейськими політиками-однодумцями.

 

З такою ж риторикою, до речі, піднялися на виборах й ультраправі у Швеції, як показало невпевнене голосування у цій країні 9 вересня, і це дає їм можливість зараз посилити політичну нестабільність. Чинити спротив цим силам розмовами про мультикультуризм та інклюзивність не вийде. Це лише погіршить ситуацію. Кращою стратегією буде впіймати їх на порушеннях демократичних правил Евросоюзу. Ось де є їхня «ахіллесова п’ята». Саме на цьому полі ЕС може задіювати свої дієві інструменти, такі, як стаття 7 Лісабонської угоди, яка може позбавити права голосу члена ЕС.

 

Звичайно, кажучи це, я не маю на увазі, що не потрібно акцентувати на порятунку людей, які тікають від війни та переслідувань. Просто зараз, перед виборами у травні 2019 року, вже пізно змінювати думку тієї частини громадськості в Европі, яка вірить, що притулок для біженців означатиме демографічне потрясіння чи «заміну». Дослідження показують, що европейці перебільшують відсоток біженців у своїх країнах (італійці вірять у цифру втричі більшу за реальну кількість). Очевидний факт того, що рівень міграції різко скоротився з 2015 року, не вкладається в голови. Важко назвати збігом ту ситуацію, коли антиміграційні меседжі поширюються від ультраправих до ультралівих. Взяти хоча б Сару Ваґенкнехт (член Бундестагу Німеччини) чи Жана-Люка Меланшона (колишній член Европарламенту, один із творців партії «Parti de gauche» у Франції). Вони обидвоє заявили, що прибуття мігрантів – це змова европейських капіталістів, створена для тиску на заробітні плати простих працівників.

 

Тут набагато краще змістити акцент та відійти від питання міграції.

 

У розмовах про те, що закони демократії є в небезпеці, ховається набагато більше потенціалу. Ось, що трапилося 12 вересня, коли дві третини европейських законодавців накреслили чітку межу того, що прийнятно, а що ні. Вважайте це миттю, коли европейські контроль та рівновага врешті почали діяти. Рішення, ухвалене голосуванням того дня, є чітким засудженням всього, що робив Орбан, порушуючи демократичні стандарти, починаючи від обмеження свободи преси до підриву виборчої системи. І той день має послужити моделлю для ширшої европейської кампанії на захист демократичних свобод і верховенства права.

 

Замість того, аби критикувати Орбана за його спротив системі прийому біженців (обов’язкові квоти, які так і не реалізували — 16 жовтня 2015 Угорщина закрила кордон з Хорватією, аби більше не приймати мігрантів), набагато результативніше загнати його в кут за порушення тих механізмів, які дають громадянам належне слово в демократії та дозволяють їм приймати обґрунтовані рішення. Кращим методои протистояти Орбану та Сальвіні є сфокусуватися на тому, як вони загрожують захистові громадян. Популісти прагнуть знищити можливість розраховувати на незалежного суддю в разі насилля, можливість отримати плюралістичну інформацію замість державної пропаганди; упевненість у тому, що клептократична та корумпована влада не набридатиме вашому магазину чи бізнесу численними перевірками.

 

Уявімо популістів бульдозером, над яким розгорнули величезний банер «ГЕТЬ МІГРАНТІВ», щоб приховати шліфувальні круги та величезну металеву лопату, які вже демонтують основи демократичного права. Це вже сталося в Угорщині та Польщі, і те саме може трапитися в Італії, якщо Сальвіні продовжить свої дії. Спитайте европейців, чи хочуть вони більше мігрантів. Вони можуть дати невпевнену відповідь. Спитайте, чи хочуть вони, щоб їхні уряди позбавили їх тих засобів, які дають людям право слова та захист; відповідь буде швидкою й прямою.

 

Верховенство права, як щит проти зловживання владою та корупції, має стати головною темою виборів наступного року.

 

Вибір лексики теж має велике значення. Можна описати дебати, як битву між прогресивістами та націоналістами. Але такий підхід має свої обмеження. Популісти дадуть відсіч, ототожнюючи «прогресивізм» з «анти-християнською» політикою та політикою «відкритого кордону». Хитріше буде показати цю екзистенційну битву за душу Европи як «демократи проти авторитаристів». Зрештою, нашим спільним ворогом є автократія. Незаконність залишає громадян незахищеними; европейський закон захищає їх. Популісти хочуть, щоб цій ідилії прийшов кінець. Тоді вони можуть перекроїти континент на свій розсуд. Ось де ховається справжня негайна небезпека — а не у всіх цих фантазіях від Брекзиту до Орбана, якою оточено міграцію. 

 

Переклад українською— Петро Козак

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles