logo

Saturday, 23 June 2018 10:46

«ВЕЛИКА УГОДА» ТРАМПА З МОСКОВІЄЮ – ЦЕ ІЛЮЗІЯ

Аlexander Vershbow, The Washington Post, 21.06.2018

 

Президент Трамп знову просуває ідею зустрічі з Владіміром Путіном. Здається, Трамп і досі вірить у можливість укладення «великої угоди» з Московією, якщо тільки він лише зайде до кімнати з московським президентом. Та велика угода – це велика ілюзія. 

 

Ми всі хотіли б пригальмувати цю низпадну спіраль у відносинах США з Московією. Але саме лише бажання не покращить ситуації. Фундаментальні відмінності не можна так легко побороти. Довготривалого та стійкого покращення неможливо досягнути, стираючи важливі відмінності чи ставлячи суверенітет таких держав як Україна під загрозу — що Трамп власне і зробив під час недавньої зустрічі G7. Покращення є можливим, якщо ми стоятимемо на своїх принципах та наполягатимемо на змінах у поведінці Московії, яка і привела до цього розриву у стосунках. 

 

Незаконно окупувавши Крим, проводячи неоголошену війну на сході України, окупувавши немалі шматки територій Сакартвело та Молдови, путінська Московія познущалася над міжнародним правом та твердо встала у позицію ревізіоністької сили, підриваючи базу для співпраці стосовно побудови системи безпеки в Европі. У Сирії Путін не боровся проти «Ісламської держави», а підтримував режим Башара Ассада, надаючи Ірану стратегічну опору, та збільшуючи небезпеку для Ізраїлю. Щодо контролю над озброєнням, Путін грубо порушив деякі угоди, включно і з «Договором між СРСР та США про ліквідацію ракет середньої та малої дальності». Він систематично прагнув втрутися у вибори на Заході, а також дискредитувати наші демократичні установи, а також НАТО й ЕС. 


Коротше кажучи, Путін визначає інтереси Московії як опонування Заходу і зовсім не є зацікавленим у компромісах з питань, що хвилюють нас. Його ворожість керується, передусім, внутрішньою політикою. Москва боїться, що ідеї Заходу, а також їхній потенціал, можуть утвердитися в Московії та підірвати режим Путіна. А це означає, що Путін та його машина пропаганди і далі використовуватиме сюжет «Московія під облогою», в якому Московія бореться з ворогом, москвофобським Заходом, який прагне послабити Московію, а не поважати її велику потугу. 

 

Ця ментальність, ідеологія «облоги», найближчим часом нікуди не зникне, бо путінська система не зможе забезпечити процвітання та підвищити життєві стандарти своїх громадян без фундаментальних реформ — реформ, які би оначали лібералізацію режиму більше, ніж Путін вважає за потрібне. 

 

За таких обставин, ми повинні відкинути фантазії про «велику угоду» з Путіном на користь стратегічної витримки. Найкраще, що ми можемо зробити в найкоротший термін — це впоратися з цим викликом та зменшити ризик прямого конфлікту, як за допомогою сильного стримування, так і за допомогою інструментів Холодної війни, таких як контроль над озброєннями та військова прозорість. 

 

Стратегічна витримка не означає бути пасивним. Нам слід і далі відстоювати наші цінності і підтримувати ті залишки громадянського суспільства на Московії. Нам слід долучитися до діалогу з Московським урядом і спробувати співпрацювати у таких питаннях, де наші інтереси перетинаються (Північна Корея, наприклад). А також нам слід продовжувати говорити про такі теми, як східна Україна. 

 

Однак, потрібно чекати, що у більшості питань Московія буде більш зацікавленою грати роль руйнівної сили, прагнучи зменшити вплив США більше, ніж шукати взаємовигідні вирішення. Можливо ми повинні будемо навіть дочекатися виходу Путіна з гри, перед тим як почнуться реальні позитивні зміни у наших стосунках з Москвою. 

 

Це не означає, що Трампу не слід зустрічатися з Путіним у найближчі місяці. Але і не означає це, що президент Штатів має прагнути лише хорошого фото. Він повинен сказати Путіну, що нашим урядам слід попрацювати над підготовкою до реальних результатів, перш ніж назначати дату для зустрічі. І він повинен координувати свої дії з усіма союзниками та Конґресом, чия підтримка і солідарність може посилити його позицію щодо Москви. 

 

Які ж заходи можуть бути погодженими? Для зменшення ризику випадкового військового конфлікту, ми могли б шукати порозуміння з Московією у зменшенні розмірів військових навчань в Европі, та в посиленні чинних угод про попередні спостереження над навчаннями. Ми можемо запропонувати поглиблення військового діалогу між НАТО та Московією та розширити обмін інформацією, що стосується терористичних загроз. Ми можемо також запропонувати візити до американських та московських військових об'єктів для проведення перевірок на місцях, які могли б послабити занепокоєння кожної сторони щодо невиконання Договору між СРСР та США про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, перш ніж ця історична угода буде остаточно зруйнованою. Ми можемо навіть закликати до спільних дій проти кібератак на об’єктах критичної інфраструктури та у виборчих системах — хоча й не сподіваючись, що Московія визнає свою провину за втручання у вибори 2016 року в США. 

 

Угоди щодо таких кроків не змінять наших відносин. Але вони можуть пригальмувати ту низпадну спіраль та створити простір для того, аби братися за набагато складніші питання — такі як виведення Московії з території східної України. Це може суперечити інстинктам Трампа ретельно готуватися до саміту саме таким чином, але результати будуть набагато суттєвішими, ніж ті, яких було досягнуто в Сінґапурі [на зустрічі з Кім Чен Ином]. 

 

Александр Вершбоу — колишній заступник генерального секретаря НАТО, а також колишній посол США до Московії, Південної Кореї та НАТО.

Переклад українською — Петро Козак

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles