logo

Monday, 25 February 2019 00:43

УСВІДОМТЕ: СКАНДИНАВСЬКІ КРАЇНИ НЕ Є СОЦІАЛІСТИЧНИМИ

Daniel Lacalle, Mises Institute, 06.08.2018

 

Одним з найпоширеніших обманів нових популістів є слова про те, що їхня модель є «скандинавською» (яка існує в країнах Північної Европи), і що ці держави є успішним прикладом того, що «соціалізм працює». Коли я сказав про це міністру фінансів Фінляндії, панові Петтері Орпо, на недавньому обіді ECR, він не повірив власним вухам. 

 

Конфіскація майна, різке збільшення податків, привласнення коштів та підпорядкування моделі зростання політичному контролю — це те, що відстоюють популісти. Такі ж порядки були у Венесуелі, яку всі вони ставили за приклад, починаючи від Берні Сандерса (Bernie Sanders) до Овена Джонса (Owen Jones) чи Джеремі Корбіна (Jeremy Corbyn) та Ноама Хомскі (Noam Chomsky) — поки вона не сколапсувала. Після цього вони взялися за інший обман під назвою «Скандинавська модель». 

 

А знаєте, про що забувають інтервенціоністи, коли говорять про скандинавські держави? Згідно з індексом Heritage Foundation (стратегічний дослідницький інститут США) ці країни є лідерами за рівнем економічної свободи, а за даними Світового банку — вони мають найсприятливіше середовище для ведення бізнесу. 

 

Приватну власність гарантовано законом, а заощадження громадян є повністю особистими й не підлягають державному контролю. Усі скандинавські країни знижували податки, а їхні ставки корпоративного податку донедавна були нижчими, ніж у США. 

 

Держава не диктує і не встановлює роботу системи освіти та охорони здоров'я (більшість країнмають схеми доплат). Вона лише регулює й пропонує вибір між приватним і державним сектором послуг.

 

Країни Північної Европи є лідерами у приватному банкінгу, який фінансує левову частину економічної діяльності (80%).

 

Вони ж є лідерами і в залученні капіталу, гарантуючи законну безпеку та приватні інвестиції.

 

Крім того, скандинавські країни є лідерами у приватизації неефективних державних установ і застосуванні корпоративного управління приватних компаній світового рівня та захисту інтересів акціонерів у напівдержавних компаніях (Statoil, тощо). 

 

Державний сектор не визначає моделі зростання чи шляху, яким мусить прямувати економіка. Вона живиться з приватного сектору, який фінансує понад 60 % досліджень і розвитку. А уряд застосовує найкращий досвід ефективності та прозорості приватного сектору для управління державними службами. Крім того, державні службовці не обіймають свої посади пожиттєво. Все це — пряма протилежність до того політичного контролю, який захищають популісти. 

 

Скандинавські країни провели успішну приватизацію державних секторів, від телекомунікацій до виробництва й розподілу електроенергії. Приватизовано навіть пошту та деякі ліси.

 

Вони ж мають і один із найгнучкіших у світі ринків праці. У цих країнах приватна освіта заохочується за рахунок шкільних ваучерів, а не державних шкільних закладів.

 

Звісно, неможливо скопіювати для США модель, яка спрацьовує в країнах з населенням меншим, ніж у самому Нью-Йорку. Але найважливіша відмінність полягає в тому, що вибір, свобода та приватна ініціатива є наріжним каменем для скандинавських країн, стовпами, на яких тримається суспільство, і які ніхто з популістів не хоче встановлювати.

 

Ні, соціалізм не є моделлю скандинавських держав. А інтервенціоністи, які використовують їх як свою «модель» мають на увазі зовсім іншу систему — державний контроль. 

 

Рекомендую до читання книгу Німи Санандажі (Nima Sanandaji) під назвою «Скандинавська невинятковість» (Scandinavian Unexceptionalism)  чи статтю у виданні The Economist під назвою «Секрет їхнього успіху».

 

Успіх країн Північної Европи полягав у вжитті сприятливих для ринку заходів, приватизації неефективних секторів та гарантуванні приватної власності, заможності, а також правової та інвестиційної безпеки.

 

Скандинавські країни знають, що немає заможної країни без розвинутого приватного сектору, економічної свободи, приватних інвестицій, а державний сектор має сприяти економічній діяльності, а не поглинати її. Вони знають, що немає податкових надходжень без успішного приватного сектору. Вони знають, бо вони вже робили помилки в минулому, що втручання держави призводить лише до провалу. Ось, чому країни Північної Европи відмовились від соціалізму.

 

У скандинавських країнах немає нічого соціалістичного. Бути лідерами в економічній свободі, вільному підприємництві, захисті приватної власності, приватному банкінгу та сприянню підприємництву – зовсім не те, що пропагує соціалізм. Інтервенціоністи навмисно хочуть аби ми плутали систему добробуту капіталістичного суспільства зі соціалізмом. 

 

Соціалізм є це політичною та економічною теорією, за якою засоби виробництва, розподілу та фінансування мають належати державі або контролюватися нею. Північно-европейські країни не є соціалістичними. Це капіталістичні суспільства зі системою добробуту, як і більшість капіталістичних країн, зокрема і США. Вони першими ж зрозуміли те, що всі ми знаємо: соціалізм ніколи не працює.

 

Переклад українською — Петро Козак

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles