logo

Wednesday, 16 November 2016 21:47

УКРАЇНЦІ ЗМОЖУТЬ СКОРИСТАТИСЬ БЕЗВІЗОВИМ РЕЖИМОМ ШЕНГЕНУ НЕ РАНІШЕ ВЕСНИ 2017

Рікард Йозвяк, RFERL для 112, 16.11.2016   

 

Україна та Грузія виявилися втягнутими в класичну інституційну битву влади в Брюсселі. Рада ЄС та Європарламент не можуть поділити, хто матиме право призупиняти безвізовий режим у випадку необхідності. А Україна та Грузія мало чим можуть вплинути на ситуацію.  

 

Україна отримає лібералізацію візового режиму, але якщо б мене попросили зробити ставку на конкретну дату, коли це дійсно станеться, я б не наважився ставити велику суму. Насправді, враховуючи невизначеність у Брюсселі, я б взагалі не поставив і гроша. Причина такої невизначеності полягає в тому, що, як і з ратифікацією Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом, питання про лібералізацію візового режиму для громадян України вийшло далеко за межі контролю Києва. Це вже не питання до Верховної Ради чи уряду Гройсмана. І навіть не стільки до Європейської комісії. Це питання до декількох конкретних країн ЄС і, значною мірою, до Європейського Парламенту.

  

Основне питання тут - чому українцям доводиться чекати так довго і чому ця епопея ризикує тривати ще довше, аж до тлумачення механізму припинення безвізових режимів. Цей інструмент застосовується, якщо яка-небудь країна, яка хоче отримати безвізовий режим із шенгенською зоною ЄС (це стосується не тільки України) зловживає системою. Це може бути викликано раптовим великим припливом громадян однієї країни, яка раптом вступає в шенген, а багато людей вирішують сидіти там по 90 днів. Механізм зупинення існує протягом багатьох років, але держави-члени ЄС попросили створити оновлену версію, аби в майбутньому було легше призупинити безвіз з конкретною країною на деякий час або навіть повністю його скасувати.  

 
Багато українців, з якими я говорив, зі зрозумілих причин вважають, що цю процедуру перегляду механізму порушили тому, що Україна є наступною у черзі на отримання лібералізації візового режиму. Незважаючи на те, що я можу зрозуміти їхні почуття, я не впевнений в тому, що все насправді так. Проблема в тому, і я думаю, можна вважати її проблемою для самої України, що пропозицію Європейської комісії щодо лібералізації візового режиму для України вкладено у пакет разом з Грузією, Туреччиною та Косово. Я не зустрічав жодного дипломата ЄС, який щиро вважає, що буде якийсь величезний і неконтрольований приплив українців і грузин до Союзу, але є побоювання з приводу Косова та Туреччини. Кілька косовських громадян вже намагалися потрапити в шенгенську зону, видаючи себе за економічних мігрантів, а напружена і навіть насильницька ситуація в Туреччині робить ЄС привабливим місцем для багатьох турків.

 

Тож для того, щоб усі 28 країн-членів ЄС затвердили безвізові режими для цього квартету, переглянутий механізм призупинення насамперед має бути узгоджено. І саме ця проблема уповільнює весь процес - відтоді як влітку Рада ЄС та Європейський парламент загрузли в переговорах, переважно дуже непродуктивних, через те, хто повинен мати право ініціювати механізм зупинення. Лише на початку осені з'явилися сигнали, що переговори між цими двома установами прискорилися, але досі там немає прориву. Це класична інституційна битва влади, яку можна часто бачити в Брюсселі з різних питань, але проблема в тому, що Україна та Грузія опинилися втягнутими в неї, і вони не так багато можуть зробити, щоб вплинути на ситуацію.

 
Парламентери зустрінуться ще раз цього тижня, але я не очікую, що ми побачимо "білий дим". Наразі є пропозиція Словаччини, яка наразі головує в ЄС, про триступеневе вирішення проблеми, згідно з яким держави-члени ЄС перші отримають право привести в дію механізм зупинення, Європарламент отримає право продовжити строк цього припинення або навіть назавжди виключити якусь країну з безвізової категорії, якщо проблему не буде вирішено. Парламент не дуже задоволений цією пропозицією, і тепер робота йде над більш складним рішенням, де як держави-члени, так і Страсбург зможуть натиснути кнопку про зупинення, але права кожної установи будуть залежати від того, яких конкретних порушень припустилася країна. Я не можу сказати, запрацює це чи ні, але я переконаний, що це буде дуже складне рішення, яке тільки експерти в столиці ЄС можуть зрозуміти повною мірою. Переговори щодо оригінального механізму призупинення безвізових режимів тривають вже понад рік, хоча я сподіваюся і думаю, що зараз вони прискоряться.

 

То що це дає Україні? Посли ЄС у четвер 17 листопада обговорюватимуть надання Раді ЄС зеленого світла, щоб почати переговори з Європейським парламентом щодо лібералізації візового режиму. Якщо це станеться, Україна буде в тому ж човні, що і Грузія, яка отримала це зелене світло ще у вересні. Проблема полягає, однак, у тому, що ці переговори можуть розпочатися тільки тоді, коли буде угода щодо механізму призупинення безвізу. Тож у певному сенсі це означатиме, що Україна на один крок ближче до мети, але найбільшу перешкоду досі не подолано.

 

Однак я не впевнений, що посли дадуть зелене світло вже на цьому тижні. Коли це питання обговорювали кілька тижнів до цього в робочій групі, яка складається з дипломатів ЄС, що займаються внутрішніми проблемами, Бельгія та Франція висловили заперечення. Вони досі не вважають, що Україна робить достатньо, коли йдеться про боротьбу з корупцією. Я також не впевнений, що Німеччина схвалить це рішення. У мене таке відчуття, що вони все ще не можуть зважитися дати Україні зелене світло так само, як вони зробили з Грузією.

 
Що йде на користь України, так це саміт Україна-ЄС наступного тижня, 24 листопада, і те, що багато хто в Раді ЄС хоче мати одне конкретне рішення для України. Зелене світло для України з подачі послів ЄС напередодні саміту, 23 листопада, можливо, буде таким рішенням. Але якщо до тієї дати не буде угоди про механізм призупинення рішення послів — то воно буде більше символічним, аніж реальним. Воно також згладить удар, завданий Україні документом, який має бути розроблено країнами-членами ЄС у грудні і який дозволить Нідерландам ратифікувати Угоду про асоціацію.

 

Тепер я повернувся до мого першого твердження, висловленого на початку, про труднощі прогнозування дати, коли ж українці насправді зможуть подорожувати до шенгенської зони без віз. Я попри все думаю, що угоду про механізм припинення безвізу може бути прийнято до кінця 2016 р. Крім того, я також вважаю, що Україна цьогоріч отримає зелене світло від послів ЄС та запевнення про те, що переговори між Радою ЄС та Європарламентом про надання безвізу займуть не більше дня. В ідеалі це може статися на пленарному засіданні Європарламенту 12-15 грудня, де мають голосувати за Україну, Грузію і механізм зупинення. Після цього рішення, як правило, потрібно близько 6-8 тижнів, щоб зробити переклади та впровадити режим в життя. Отже це буде аж у лютому, якщо все піде добре. Я не можу сказати, що це може статися раніше. Але я можу припутити, що це станеться трохи пізніше, позаяк цей процес, здається, має багато невидимих ям та поворотів. Саме тому я не став би робити ставку на конкретну дату, коли Україна таки отримає безвізовий режим.

 

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles