logo

Monday, 04 June 2018 22:31

УКРАЇНА ЗАВДАЛА УДАРУ ПУТІНСЬКИМ КІЛЛЕРАМ. ЧОМУ Ж МИ ЦЬОГО НЕ СВЯТКУЄМО?

Ґаррі Каспаров, The Washington Post, 02.06.2018

 

У вівторок [колишнього] московського журналіста Аркадія Бабченка вбили в його ж апартаментах у Києві, в Україні… принаймні ми так усі думали. Я був у Норвегії в цей час, відвідав десятий щорічний «Форум свободи» в Осло у як голова Фонду прав людини (Human Rights Foundation). Тоді ми порушили проблему, пов'язану з убивством, яке й засудили. Тої ночі я написав колонку, присвячену його пам'яті, наповнену відразою через смерть ще одного друга по опозиції до Путіна. «Я відчуваю сум, виснаження та обурення, - написав я, - але зовсім не подив». 

 

Справжній подив з'явився наступного ранку, коли ми дізналися, що Бабченко взагалі-то живий. Інсценування його смерті українськими спецслужбами було частиною розробленої жорсткої операції, мета якої – зруйнувати мережу убивць Путіна в Києві, яка діяла протягом певного часу. Правоохоронці оголосили, що вже схопили особу, яка вистежувала Бабченко. Є надії і на те, що ця особа приведе до тих, хто замовив убивство. Більше деталей попереду, але вже очевидно, що на приманку клюнули, відповідний арешт – проведено. Є надії, що вся мережа убивць буде врешті викритою. 

 

На офіційному брифінгу Бабченко попросив вибачення за той біль, який він завдав своїх друзям та близьким (про операцію він не повідомив навіть свою дружину, тож його здоров'я — все ще у небезпеці!). Він узяв на себе всю відповідальність і сказав, що ніколи би не вдався до таких відчайдушних заходів, якби ситуація не була настільки складною. Ті з нас, хто змушено перебуває у вигнанні через Путінський тиск на «іншодумців», постійно оплакують своїх колег, тож я також не можу не радіти з того, що Аркадій є живим. Я втратив забагато друзів через кулі і побиття, аби виплескувати свій гнів на будь-кого іншого, окрім самих убивць і тої особи у Москві, яка керує ними. 

 

Дехто стверджує, що така хитрість шкодить довірі громадськості до українських спецслужб та посилює кремлівську пропаганду. Я не згоден з цим. Ось як Бабченко відповів на критику у свій бік у соцмережах: «Давайте уявимо, що ви маєте стикнутися зі своїм убивцею і вибрати між професійною етикою та виживанням. Я обрав вижити». Таку форму дезінформації використали навмисно, аби заманити таємних агентів особи, і вона стала водночас і іронічною і успішною. 

 

Ось [яким має бути] справжній заголовок: «В Европі триває війна, а Україна перебуває безпосередньо на лінії фронту». Бабченко та подібні йому – це мішені для мережі убивць, якою керує Москва у всьому світі. Путін заохочує жорстокість Башара Асада в Сирії, «хакає» вибори у Сполучених Штатах та в Европі, поширює брехню та пропаганду. Він розпочав цю війну багато років раніше і не зупиниться доти, поки він та його банда не опиняться у повній ізоляції та не втратять своєю могутність, багатство та доступ до Заходу. 

 

Критики Путіна зовсім не захищені від його бомб, куль, ядерних ізотопів чи нервово-паралітичних речовин. Єдиний реальний захист – це стримування, справжнє покарання за такі нестерпні дії. Звичайно, московські дисиденти та журналісти не мають жодної можливості карати Путіна та його головорізів, тож уся відповідальність падає на плечі лідерів вільних країн, де ціна людського життя і досі має значення. 

 

Не лише московити є його жертвами. 24 травня (в той же день, коли Спільна розслідувальна група під головуванням Нідерландів оголосила, що саме московитські сили є відповідальними за збиття малазійського боїнгу у небі над східної Україною у 2014 році, коли загинуло 298 осіб) французький президент Емануель Макрон перебував у Санкт-Петербурзі, де він укладав енергетичні угоди з Путіном. А в день "вбивства Бабченка" німецький президент Штайнмаєр знову підтвердив участь Німеччини у будівництві газогону «Nord Stream 2», який збільшить кількість газу, який Німеччина отримуватиме від Московії, і водночас зробить Німеччину ще залежнішою від Кремля. І все це відбувається попри вторгнення Московії в Україну з 2014 року. 

 

Ось як виглядає умиротворення ворога. Але сьогодні це не той багатообіцяний «мир для нашого часу». Сьогодні це товсті контракти з Московією на газ і нафту. Ось як Путін влаштовує свою гібридну війну на Заході. Ось ці гроші, які він використовує, аби убивати нас. 

 

Після того, як новини про живого Бабченко поширилися і в Осло, я скористався можливістю нагадати йому, що очікування щодо його подальшої кар'єри зараз є дуже високими, як і в усіх тих, хто теж коли-небудь «воскресав». Останній раз я бачив його у Нью-Йорку, де він був спікером на Putincon, спільній з Human Rights Foundation конференції. Бабченко не мав жодних ілюзій щодо спільності позиції США та путінської Московії. «Головна зброя Путіна – це пропаганда», - сказав він у своїй промові. Аркадій розповів про свою службу в московитській армії, про дві жахливі війни у Чечні (також частина Московії). «Нас, солдат, переконували в тому, що чеченці ненавиділи нас, тож ми повинні були ненавидіти їх теж — і вбивати. Тепер же Путін змушує росіян ненавидіти вас». 

 

Нам пощастило мати таких правдомовців, як Бабченко. Але вони не житимуть довго, якщо ми не зможемо їх захистити.

 

На фото: посли країн G7 виходять після розмови з головами ГПУ та СБУ про замах на Бабченка.

 

Переклад українською — Петро Козак

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles