logo

Saturday, 15 July 2017 07:35

ТРАМП І МАКРОН: СВІТОГЛЯДНА ПРІРВА МІЖ ПРЕЗИДЕНТАМИ

Мумін Шакіров, Радіо Свобода, 15.07.2017

 

Президент США Дональд Трамп прилетів до Парижа напередодні свята взяття Бастилії, де зустрівся в Єлисейському палаці з Емманюелем Макроном. Сталося це одразу після того, як деякі конгресмени, представники Демократичної партії, висунули до обговорення питання про можливість імпічменту очільника Білого дому. Трамп вкотре відкинув звинувачення в змові з Кремлем і підтримав свого сина, Трампа-молодшого, який зустрічався влітку минулого року з людьми з Московії, які обіцяли йому дати компромат на Гілларі Клінтон. Стосовно цього питання президент Франції Макрон дотримується політики невтручання у справи США, водночас Макрон дорікнув Німеччині за отримання вигоди з негараздів в Еврозоні. 

 

Коли Макрон запрошував Трампа, він насамперед думав, про себе, про своє становище. Він людина нова, молода, дуже амбітна, нещодавно отримав блискучу перемогу, можна сказати, навіть дві перемоги - і на президентських виборах, і на парламентських. Але становище-то у нього непросте.  

 

Потрібно проводити реформи. Німеччина їх провела, а він - ні. Зараз він знову налагоджує зв'язок "Париж - Бонн". Тому для нього навіть чисто символічно запрошення такої фігури, як Трамп, є важливим. Першим запросив Путіна. Тобто він запрошує фігури з першого ряду. І це дозволяє йому говорити про те, що якщо Франція і не перебуває у вищій лізі, то принаймні, вона близька до неї. 

 

І для Трампа це непогано. Символічний день - 14 липня, Французька революція. Сполучені Штати були тісно пов'язаними тоді з Францією. Француз Лафайєт - один з героїв Французької революції. Дружили вони проти спільного ворога - це була Велика Британія. Відповідно, зустріч була символічно навантаженою. Ну, президенти - теж люди. І Трампу точно приємно на кілька днів виїхати з Вашингтона, де не всі його полум'яно люблять. 

 

TrumpParise

 

Можливо також, що першій леді подобається Париж. Плюс ще йому треба було вирішувати і політичні завдання. Все-таки показати, що в Европейському союзі він бачить не тільки Східну Европу, не тільки Польщу і східну групу країн, а бачить Західну Европу, бачить найбільші держави.

 

Що ж схожого та відмінного у президентів США та Франції ?

 

Резюмуємо цікаву дискусію на Радіо Свобода (нижче повний запис відео)

 

Дональд Трамп вважає, що облаштовувати світ треба з себе і власного дому, Еманюель Макрон - з міжзоряного простору. 

 

Аналітики вважають, що між світовідчуваннями Дональда Трампа і Емманюеля Макрона лежить прірва. Це прямо протилежні світовідчуття. Трамп вважає, що облаштовувати світ треба зі свого будинку, зі свого міста, зі своєї країни. Макрон же, на відміну від "Америка - в першу чергу", вважає, що треба зробити великою планету. Хоча я не зовсім розумію, що таке велич планети. Його турбує стан міжзоряного простору.

 

Взагалі існує психологічний посил, що чим менше ми вміємо облаштовувати свій маленький світ, тим більше ми прагнемо облаштувати Всесвіт. Так буває, коли ми говоримо про людство, а не про людину. 

 

З цього різного світовідчуття виводиться похідне: прагнення Трампа до двосторонніх переговорів; прагнення Макрона - до багатосторонніх, де можливі змови, блокування слабких проти сильного, і сильний виявляється в невигідній ситуації. Все робиться з цього посилу, з цього світовідчуття. Якщо ми почнемо говорити про конкретні речі, ми виявимо, що це відноситься і до торгівлі, і до клімату. 

 

Макрон вважає за краще навчити осла мові, тому що "або візир помре, або осел здохне". Краще брати зобов'язання зі столітньою перспективою - до 2100 року. Тоді, звичайно, відповідати нікому вже не доведеться за можливі помилки. 

 

Трамп - людина прикладних поглядів, тому він не є прихильником довгострокових зобов'язань, що виходять за історичні рамки.

 

Досі Трамп ніколи не говорив про те, що частина його програми, можливо, найважливіша частина, - це боротьба з так званою "глибокою державою", з бюрократією, яка пронизує всі пори сучасного західного демократичного суспільства, і, як висловився Трамп, є "паразитом на тілі суспільства". (Що ж тоді говорити за країни східноєвропейської зони?)

 

Ось це Трамп поставив на перше місце.

 

Велика частина перетворень Трампа за час його президентства пов'язана саме з дерегуляцією, з дебюрократизацією, з відстороненням якихось надмірних бюрократичних механізмів. І тут це Трамп сказав вперше і чітко. 

 

Макрон - нова людина на політичній сцені. Дуже складно зараз дати його точний психологічний портрет і скласти систему його прагнень, намірів. У будь-якому випадку ясно, що дуже багато він робить, виходячи з іміджевих міркувань, - що називається, "хороший маркетинг" або "піар". 

 

Сюди вкладається, безсумнівно, і його прагнення підтримувати нвроатлантичні зв'язки зі Сполученими Штатами зокрема. 

 

Макрон ніколи від атлантичних позицій французького уряду не відмовлявся. Потрібно лише зауважити, що Франція протягом останніх декількох десятиліть завжди трималася вкрай відсторонено від військового блоку НАТО, від загальних прагнень Заходу.

 

Трамп ніколи не відмовлявся від 5-го параграфу Статуту НАТО, він тільки закликав інші держави-члени НАТО виконувати свої зобов'язання. Основний тягар витрат несуть на собі Сполучені Штати.

 

Гіпертрофовані кліматичні проблеми, які є на межі маніакально-тривожного синдрому, - це спосіб відвести європейців від сьогоднішніх проблем. Спір не ведеться про те, чи є якесь потепління або похолодання. До речі, вони сьогодні називаються "змінами клімату", а не "потеплінням і похолоданням". Суперечка ведеться про те, чи є такі зміни циклічними і чи людина може внести корективи, реально вплинути на зміну клімату. Ось про що ведеться суперечка. І в даному випадку загальна маніакально-тривожна обстановка і якісь зобов'язання до 2100 року є способом, як вивести Францію з кола реальних проблем. А у Франції їх буде достатньо.

 

Що стосується атлантичних зв'язків, то потрібно почекати пару тижнів або місяців, тому що Макрон ще багато в чому не визначився, запрошуючи державних діячів різних типів державного устрою. І Путін був прикладом. Макрон все-таки прорвав певну етичну блокаду навколо Московії та її президента тим, що запросив Путіна в Париж. Тож Макрон насамперед намагається вирішити свої власні проблеми.

 

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles