logo

Wednesday, 16 November 2016 22:52

СААКАШВІВЛІ: ЧОМУ УКРАЇНА ВСЕ ЩЕ ПРОГРАЄ́ ВІЙНУ ПРОТИ КОРУПЦІЇ

Міхеїл Саакашвілі, The New York Times, 16.11.2016  

 

Небагатьом політикам у світі доводилося здобувати один і той самий досвід двічі у своїй кар'єрі і в різних країнах. Але саме це трапилося зі мною в Україні та Грузії.  

 

Я був президентом Грузії протягом дев'яти років. За цей період вона пройшла шлях від клептократії та держави, що не відбулася, до країни, яка отримала міжнародне визнання за боротьбу з корупцією і стала одним із найлегших місць в Європі для ведення бізнесу. Грузія стала флагманом серед країн колишнього Радянського союзу після того, як її було названо топ-реформатором у світі за рейтингом Світового банку 2006 року.  


2013 року, після мого другого президентського терміну, я вирішив продовжити наукову роботу в Сполучених Штатах Америки на деякий час, а потім повернувся до України — де, як молода людина, я провів кілька років у Київському університеті. У відповідь на заклики моїх українських друзів допомогти застосувати свій досвід в уряді я приїхав разом із хвилею ентузіазму щодо реформ, які стали результатом революції на Майдані.


Я запропонував працювати в Одесі, найбільшому регіоні України. Це було дуже незвично для колишнього президента іншої держави – бути очільником однієї з областей в іншій країні, але доля української державності визначалася саме в Одесі. Область не лише потерпала від шаленого бандитизму місцевих мафіозних угруповань, а і була під загрозою конфлікту з російськими сепаратистами на сході держави. Одеса межує з Придністров'ям, відрізаним від Молдови регіоном, який знаходиться під контролем підтримуваних Москвою сепаратистів і збройних сил Росії. 

 

Я привів із собою групу фахівців з мого попереднього уряду, які почали капітальний ремонт у поліцейських силах України, і допоміг очолити перше агентство щодо боротьби проти корупції в країні. Реформа поліції здобула миттєвий успіх, одночасно з тим в антикорупційному агентстві порушили декілька гучних кримінальних проваджень. Здавалося, ми маємо підтримку президента України, щоб рухатися вперед.

 

Місто Одеса відновлювалося від сутичок 2 травня 2014 року з проросійськими бойовиками, у результаті яких загинули десятки людей. Зосередившись на реконструкції і реформах, я розпочав конкурсний відбір на керівні посади в районних адміністраціях серед найбільш талановитих фахівців, які здобули освіту на Заході. Я створив економічну раду розвитку, щоб місцеві підприємці могли оминути чиновників із державних органів, а також запросив Юлію Марушевську, відому активістку Майдану, щоб очистити митну служби Одеси, яка славилася рівнем хабарництва й відкатів. 


Ми розпочали програму ремонту доріг та інших об'єктів інфраструктури. Ми наполегливо працювали, щоб підняти стандарти в галузі суспільних послуг на новий рівень і відновити безпеку в регіоні.

 

Як тільки рух реформ почав набирати оберти, ми відчули на собі опір там, де найменше його очікували – від людей, що були на найвищих позиціях в уряді — у столичному Києві. Першою ознакою проблеми стало протистояння з тодішнім прем’єр-міністром України Арсенієм Яценюком стосовно доказів корупційних схем урядовців на хімічному заводі в Одесі, який є одним із найбільших державних підприємств цього типу.


У січні я почав їздити по містах, щоб пропагувати наш антикорупційний рух «За очищення України» як засіб тиску на лідерів країни, щоби покласти край бандитизму олігархів. У березні Верховна Рада проголосувала за відставку генпрокурора, а через місяць подав у відставку прем’єр-міністр. Президент України Петро Порошенко виступив за впровадження максимальної прозорості.


Це було більше, ніж сім місяців тому, та досі ми не спостерігаємо якихось серйозних змін. Я пішов із враженням, що місцеві лідери партії президента працювали над тим, аби підірвати зусилля з антикорупційної боротьби. Моя адміністрація не мала жодного фінансування протягом кількох місяців, процес призначення моїх деяких ключових депутатів раптово зупинився і дехто з найбільш здібних реформаторів упали у відчай.


Пані Марушевська, яку я призначив очільницею митного органу, сказала що проти неї було сфабриковано ряд офіційних доган. Подібну тактику використовували в генеральній прокуратурі проти одного з моїх радників – проводили агресивні пошуки, але жодних обвинувачень не змогли висунути.


Останньою краплею для мене стало онлайн-викриття особистого добробуту чиновників через е-декларації, опубліковане минулого місяця. Державні службовці, з якими мені доводилося працювати на щоденній основі, безсоромно задекларували мільйони доларів, заховані під свої матраци.


Це стиль життя пострадянської клептократичної еліти, що за два десятки років перетворила цю потенційно заможню країну в одну з найбідніших країн в Європі. Україна не має бути бідною, але корумповані чиновники систематично її грабують, вони забирають в українців надію на процвітання, якого вони заслуговують.

 

У той час, як солдати України перебувають на лінії фронту, героїчно захищають свою країну від російської агресії, еліта України продовжує ділити країну на шматки. За способом життя й менталітетом українські клептократи ідентичні своїм аналогам – російським олігархам. Остаточне визволення України залежить не лише від російської агресії, а й від російського стилю політичного класу, який панує в Україні і стримує всі європейські бажання.


Колись у 2001 році, після невдалої спроби переконати президента Грузії Едуарда Шеварднадзе проштовхнути значущі реформи та позбутися свого корумпованого оточення, я вийшов з уряду. Я заснував Єдиний Національний Рух у Грузії, що призвів до Революції Троянд 2003 року, яка і стала поштовхом до реальної реформи. Успіх революції в Грузії послужив натхненням для багатьох активістів Майдану 2014 року в Україні.


Так само, як і з паном Шеварднадзе, я дуже розчарований очевидною нездатністю пана Порошенка усвідомити, що статус-кво є нестійким. Україна потребує реальних змін, а не імітації. Сьогодні багато реформаторських ініціатив, які ми розпочали, уже зупинилися. Просто цього тижня пані Марушевська подала у відставку.


Після мого ще одного такого досвіду в Україні,  я вирішив піти у відставку, щоб заснувати нову політичну партію. Це дивовижна країна, повна працьовитих і талановитих людей, які заслуговують набагато кращого майбутнього. Її найбільший ресурс – це молоді, освічені українці, які, з огляду на можливість, стали б ефективними, чесними державними службовцями та політичними лідерами, що бажаюють позбавити країну від корупції.


Навіть сьогодні застаріла корумпована верхівка України відлякує молодих реформаторів і не дає їм можливості обійняти керівні посади в державному секторі. Я пообіцяв допомогти змінити цю ситуацію.

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles