logo

Thursday, 05 July 2018 11:59

ПУТІН ЗАТКНЕ ТРАМПА ЗА ПОЯС У ГЕЛЬСІНКІ. КЕПСЬКА НОВИНА ДЛЯ ВСІХ НАС

Natalie Nougayrède, The Guardian, 04.07.2018

 

Трампова риторика «Америка понад усе» - це справжій подарунок для московського президента, що хоче використати її, аби зламати теперішній европейський лад. 

 

Коли 16 липня Дональд Трамп та Владімір Путін зустрінуться у Гельсінкі, там буде лише один переможець: той мачо, який любить бути зображеним з голим торсом на коні десь в Сибіру, але не той мачо, що роз'їжджає на ґольфовому полі на своєму карті. Найбільшими ж лузерами буде решта нас, бо майбутні перспективи для міжнародного миру та процвітання очікує чергове піке́. 

 

Зустріч у Гельсінкі буде жалюгідною подією, першим самітом США-Московія, який проведуть націоналістичні популісти. І той і той жбурляли каменюки в усталений світопорядок. Трампу зовсім не важливі ті альянси та багатосторонність, які будували його попередники після 1945 року. Окупувавши Крим у 2014 році, Путін одноосібно перемалювавв кордони військовою силою — вперше в Европі після Другої світової війни. 

 

Не дивно, що европейські союзники США готують себе до наступної атаки на повоєнний порядок, який вони так відчайдушно намагаються зберегти: на безпекову структуру континенту, на Евросоюз та на ліберальну демократію. Трамп зустрінеться з Путіним відразу після саміту НАТО, який, як всі очікують, буде вкрай напруженим, та візиту до Британії, де майже точно будуть масові вуличні протести. А візит до Гельсінкі дозволяє йому пошукати у Кремлі хоч якогось розуміння зі схожим на нього “сильним” лідером. 

 

Трамповий підхід «Америка понад усе» до світових справ — це ймовірно найбільший політичний подарунок Путіну після 1999 року, коли в оточенні Бориса Єльцина йому повідомили, що він скоро заступить у Кремлі їхнього кволого лідера. Поступовий вихід США з Европи є давньою метою для совєтів, якої Путін сподівається нарешті  досягти.

 

Якщо екстремістські політичні сили, які Путін так любить просувати в Европі, при потуранні Трампа, дійсно візьмуть гору, то президент Московії може запровадити новий тип трансатлантизму, заснований на авторитаризмі та білому християнському націоналізмі. Такий світогляд якнайкраще підходить Путіну. Присутність у Білому Домі лідера, який принижує союзників, піддає сумнівам НАТО, кидається на Анґелу Меркель і каже, що «Евросоюз – ймовірно такий же поганий, як і Китай, лише трохи менший», коли справа доходить до розмов зі Штатами — це просто знахідка.

 

У Гельсінкі Путін використає всі прийоми КДБ, які він так ретельно засвоїв ще в юнацькі роки, аби заткнути Трампа за пояс. Путін легко скористається невіглаством, марнославством і самовдоволеністю Трампа. І він просто насолоджуватиметься тим фактом, що у Гельсінкі Трамп буде таким же непередбачуваним для його власних радників, яким він загалом є і для американських союзників. "Не треба вітати", - було написано в записці, переданій президенту США після переобрання Путіна у березні. Але, звичайно, він не зміг втриматися.

 

Президент США вважає, що він перебуває на вершині зовнішньої політики. Після своєї зустрічі з північнокорейським диктатором, Трамп вірить, що зможе бли́снути знову, цього разу в Европі (і не важливо, що зустріч у Сінґапурі була найперш і найбільш виграшною для Китаю — захисника Північної Кореї). Чого европейці справді бояться прямо зараз, це те, що Трамп може заявити, що він хоче припинити військові навчання зі союзниками США. “Ремейк корейського саміту є можливим, якщо взяти до уваги слова Трампа про виведення американських військ з Европи», - каже Томаш Валашек, колишній посол до НАТО, а зараз голова аналітичного центру Carnegie Europe. «Це найбільше турбує кожного, кого ви спитаєте в НАТО». 

 

Важко переоцінити, наскільки нерівним раундом буде зустріч в Гельсінкі. Путін керує міцною силовою структурою в Москві — мілітаристською автократією. Трампа же, теоритично, стримує Конґрес (наприклад, щодо санкцій проти Московії, які він не може одноосібно послабити). Також Путін має багаторічний досвід спілкування з президентами США, які намагалися налагодити двосторонні відносини, а потім виявилось, що Кремль лише підживлює конфронтацію зі США у їхніх внутрішніх політичних справах. Путіну навряд чи потрібна вся та феєрія Чемпіонату Світу з футболу, аби зрозуміти, що він є готовим забити свій “великий гол”. Він прагнутиме переграти Трампа фейковими по́ступками, наприклад порожніми обіцянками зменшити щораз більший вплив Ірану в регіоні. 

 

У понеділок Білий Дім повідомив у своїй заяві, що США “не визнаю́ть московську анексію Криму”. Це дивним чином співпадає зі спробою применшити найгірші інстинкти Трампа. А скептики ще вкажуть на використання теперішнього часу в цій заяві. Ніколи не кажи "ніколи". Коли Джон Болтон, радник Трампа з питань національної безпеки, сидів з Путіним в Москві минулого тижня аби підготовати саміт, навпроти нього сиділа непомітна жіночка, записуючи все. Нею виявилася Фіона Гілл, відомий експерт стосовно Московії, яка приєдналась до адміністрації в 2017 році, і яка є співавтором однієї з найкращих книг 2013 року про персону та стратегію московського президента, «Містер Путін: оперативник у Кремлі». Скільки цих глибоких знань дійде до Трампа? Путін є впевненим: небагато. 

 

Московія — це вже не суперсила. Її економіка — в стагнації, і є не більшою ніж італійська. Рекордно високою є нерівність, і як результат — щораз більше лунає невдоволення. Військовий бюджет Московії є в рази меншим, ніж у США. Розумні, освічені московити емігрують, а витік капіталу є масовим. Але закордонні авантюри в Україні та на Близькому Сході допомогли Путіну компенсувати його невдачу у модернізації своєї країни на внутрішньому ринку. І сам факт того, що буде саміт — вже велика перемога для нього. Ніщо не подобається Путіну, ніж захід, який створює враження, що США та Московія визначають справи у світі, як вони це робили під час Холодної війни. Гельсінкі, з усім його історичним символізмом, якраз і дасть йому таку нагоду. 

 

Традиційні американці-атлантисти часто кажуть про несуттєвість Трампа, коли йдеться про Московію, адже США фактично подвоїли витрати на европейську оборону з часу його заступлення на посаду. Але всі ці заходи нівелюються, якщо президент США подає сигнали ворожості та байдужості Европі, як це фактично і є. Подібно і люди, які кажуть про демонізацію Путіна і що перемовини з ним лише допоможуть вирішити проблеми, просто не розуміють того, ким є Трамп і яким неуважним він може бути до наслідків його ж вчинків на світовій арені. Питання не в тому, аби розмовляти  з Путіним — важливо, ЩО йому казати. В Гельсінкі Трамп-нарцис вважатиме, що вершить історію. Путін-оперативник лише сміятиметься з нього позаочі.  


Фото: Трамп і Путін у В’єтнамі, листопад 2017

Переклад українською — Петро Козак

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles