logo

Sunday, 15 July 2018 11:42

ПІДТРИМКА КООПЕРАТИВІВ — ЗАПОРУКА РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА

Борис Кушнірук, Facebook, 14.07.2018


Історія української кооперації має вже понад 150 років. Зародилася вона на Наддніпрянщині у другій половині ХІХ століття. Утім, реально кооперація запрацювала в Україні, на Галичині, на початку ХХ століття завдяки митрополитові Андрею Шептицькому. 

 

Оскільки українці не мали великого капіталу і бізнесу, владика об’єднав їх у кооперативи, щоб навчити господарювати, але на засадах християнської моралі. 

 

Кооперативи «Маслосоюз» і «Центросоюз» у період між першою та другою світовою війнами контролювали понад 50% усього експорту Польщі. 

 

Митрополит заснував українське страхове товариство «Дністер», де в 1917 році 96% акціонерів були українцями, а коли накопичився капітал, створив банк «Дністер». Українські кооперативи стали конкурентними. 

 

На жаль, через дискредитацію кооперативного руху комуністичним режимом селяни досі не довіряють будь-яким ініціативам щодо об’єднань, погано поінформовані про переваги їхньої діяльності. 

 

Водночас є очевидним, що самостійно одноосібні селянські господарства та фермери неспроможні забезпечити високу продуктивність праці та конкурентність своєї продукції. Вони не мають достатньо коштів, змушені закуповувати все необхідне для ведення землеробської діяльності за високими цінами, натомість реалізовувати свою продукцію – за низькими. 

 

За інформацією Міністерства аграрної політики і продовольства, на початок 2018 року в Україні є лише 996 виробничих та 1073 обслуговувальних кооперативів. Та навіть ці дані є завищеними, бо насправді більшість сільгоспкооперативів не працює. А третина об’єднань – молочарські та зернові – функціонують здебільшого за підтримки канадського уряду.

 

ЕВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД 

 

Проте, за інформацією ООН, саме кооперативи сприяють зниженню рівня бідності серед сільського населення. Недарма сприяння розвиткові сільськогосподарської кооперації – це один з найважливіших напрямків державної аграрної політики в европейських країнах. 

 

В Евросоюзі найбільшою є частка кооперативів, головна функція яких – заготівля, переробка і збут землеробської продукції. Причому переважна більшість із них продає продукцію не у вигляді сировини, а здійснює певну обробку, пакування тощо. 

 

Наприклад, у Данії кооперативи переробляють 90% молока. Ними експортується 90% масла й сиру. Кооперативи Швеції переробляють та продають 80% м’яса та молока. У Нідерландах — другій країні світу за обсягом експорту харчів (після США) — саме кооперативи продають 99% овочів, 95% фруктів, 90% вовни, 90% вершкового масла, 85% сиру, 80% молочного порошку, 65% цукру та близько 60% згущеного молока. 

 

Але таких результатів селяни европейських країн, об’єднані в кооперативи, змогли досягти значною мірою за рахунок активної державної підтримки з боку урядів своїх країн. При цьому кооперативні господарства неспроможні бути конкурентними, якщо займаються вирощуванням зернових та олійних. Вони можуть бути успішними лише коли спеціалізуються на нішових землеробських культурах, садівництві та ягідництві, екологічно чистій продукції, тваринництві, яке спрямоване на подальшу переробку м’яса та молока. 

 

ПЛАН ДІЙ 

 

Очевидно, що і в Україні можна досягти схожих результатів за умов потужної, на першому етапі навіть екстраординарної, підтримки селянських кооперативів з боку держави. 

 

• По-перше, потрібна активна допомога у фінансуванні діяльності фахових дорадників у галузі землеробства. Саме вони мають допомогти селянам визначити напрямок свого розвитку, надати правову та консультаційну підтримку щодо проведення зборів, реєстрації кооперативів, ведення бухгалтерського та податкового обліку в перші два-три роки їхньої діяльності. На жаль, на сьогодні, в Україні навіть підготовкою цих дорадників серйозно ніхто не займається. 

 

• По-друге, потрібна державна програма виробництва малої землеробської техніки та переробного обладнання з відшкодуванням щонайменше 50% їхньої вартості за рахунок державного бюджету, якщо її закуповують господарства, об’єднані в кооперативи. 

 

• По-третє, держава має надавати цим кооперативам кредитну підтримку для закупівлі техніки, переробного обладнання, будівництва сховищ, тваринних ферм та цехів з переробки сільгосппродукції. Кооперативи мають отримати доступ до довготермінових кредитів під 3%...5% річних. 

 

• По-четверте, потрібна підтримка щодо доступу продукції, виготовленої в кооперативах, до торговельних мереж. На законодавчому рівні має бути передбачено, що продуктові супермаркети на першому етапі повинні надавати 10%...20% своїх торговельних площ під продукцію, виготовлену сільськогосподарськими кооперативами. 

 

• По-п’яте, слід врегулювати проблему нарахування ПДВ при збуті сільгосппродукції через обслуговувальні кооперативи. Селяни закуповують усі товари й послуги, потрібні для ведення сільськогосподарської діяльності з включеним у їх ціну податку на додану вартість. Але вони не є платниками ПДВ, тому в них немає обліку вхідного ПДВ та права на податковий кредит. Водночас при реалізації продукції через обслуговувальні кооперативи на неї нараховується 20 % ПДВ, що суттєво здорожує її вартість. Ця проблема може бути розв’язана шляхом нарахування ПДВ на продукцію, що реалізується обслуговувальними кооперативами, за ставкою 5%...7%. 

 

• По-шосте, з урахуванням недовіри селян до кооперації, доцільно зосередитися на підтримці створення та розвитку передусім обслуговувальних кооперативів. Їхня діяльність передбачає надання допомоги селянським господарствам та фермерам із закупівлі всього необхідного для ведення землеробської діяльності, переробки та реалізації сільгосппродукції. 

 

На жаль, попри задекларовану на рівні держави всебічну підтримку землеробських кооперативів, цілеспрямованої системної політики щодо їх створення та розвитку не проводиться. Хоча саме це може сприяти залученню сотень тисяч селян до ефективної землеробської діяльності, суттєвого підвищення їхнього добробуту. 

 

СКАСУВАТИ ГАНЕБНИЙ МОРАТОРІЙ 

 

Зрозуміло, що при цьому потрібно скасувати відверто абсурдний мораторій на продаж землеробських угідь. Який вже на рівні Европейського суду з прав людини визнаний таким, що порушує права власників земельних паїв. Очевидно, що збереження такого мораторію значною мірою є наслідком недовіри селян до держави. І на цьому відверто спекулюють політичні популісти. Дарма що від збереження мораторію найбільше програють саме селяни. 

 

Але якщо селяни побачать потужну фінансову підтримку з боку держави щодо створення та розвитку землеробських кооперативів, то довіра й до земельної реформи буде значно вищою.

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles