logo

Tuesday, 08 May 2018 16:31

НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ «УКРЕНЕРГО» — КРОК ЗА КРОКОМ У БЕЗОДНЮ

Editorial Board, Radio Lemberg, 08.05.2018 

 

23 березня 2018 року державне підприємство НЕК «Укренерго» опублікувало на своєму сайті проект ”План розвитку системи передачі на 2019-2028 роки”. Ми зі здивуванням прочитали його, адже на сайті цього стратегічного підприємства досі так і немає набагато простішого документу — “Плану розвитку ДП «НЕК «Укренерго» на наступні три роки”. 

У цьому “плані на десять років” у четвертому розділі скурпульозно перераховано та описано все основне обладнання напругою від 110 кВ, яке є на балансі цього державного підпримства. Кидається в очі, що дуже багато в енергетиці було зроблено в 1960—1979 роки (це обладнання вже є застарілим) і що дуже мало зроблено після 1990 року. 

 

У п’ятому розділі цього “плану на десять років” перераховано 45 об’єктів капітального будівництва, які потрібно спорудити для забезпечення стійкості та стабільності Об’єднаної енергосисеми України (ОЕС). В той час як кошторис таких робіт за останні роки сягав ₴3,2 млрд (2016), ₴1,8 млрд (2017) та ₴2 млрд (2018), на наступні роки його роздуто у п’ять-десять разів: ₴14 млрд (2019), ₴19 млрд (2020), ₴18 млрд (2021) — і роздуто не за власні кошти від своєї виробничої діяльності, а за таємні “кредитні”. Що цікаво, ніяких розрахунків далі від 2022 року у цьому “плані на десять років” (до 2028) немає — таке враження, що після 2022 після для авторів плану — хоч трава не рости, а що, піти у відставку (чи втекти) і там шукай вітра в полі…

Далі. В цьому “плані на десять років” взагалі немає жодного слова про нагальні заходи, які потрібно вжити в умовах перманентної агресії Московії проти України, а тим більше немає аболютно нічого, що заплановано зробити у випадку надзвичайних ситуацій чи значного загострення війни. Таке враження, що це взагалі не хвилює теперішнє керівництво НЕК «Укренерго» (на фото), у них все нормально.

Ukrenergo dog

Сьогодні ОЕС України поділено на вісім регіональних енергосистем, відповідно є вісім місцевих центрів оперативного управління. Дві з цих енергосистем — Цетральна ЕС (з центром у Києві) та Північна ЕС (з центром у Харкові) є дуже енергодефіцитними. Недостача електроенергії в них покривається за рахунок іморту електроенергії (відповідно) з Білорусі та Московії. Це попри те, що наприклад Західна ЕС експортує електроенергію в сусідні країни, а не віддає її надлишки до Центральної ЕС. Здавалось би, якщо ми купуємо електроенергію в Білорусі чи Московії дешевше, ніж продаємо Польщі, Словаччині чи Угорщині — то це ж економічно дуже вигідно. Воно то так, але є одне “але” — купуємо електроенергію ми всі, а продає її до Европи, відсотків на дев’яносто — Ахметов. 

 

Та є ще один чинник. Набагато важливіший. Це геополітичний чинник. Ми досі є хворобливо залежними від електроенергетики ворожої держави (Московії) та її найближчого сателіта (Білорусі), саме з ними синхронно, на одній частоті, працює вся наша енергосистема (крім “Бурштинського острова” на крайньому заході України). У будь який момент Москва може покласти на лопатки енергосистему половини нашої країни. Плюс одна-дві диверсії (не обов’язково фізичних, достатньо кібернетичних) на потрібних об’єктах на території нашої країни — на атомних чи теплових станціях, або на вузлових підстанціях чи лініях електропередач — і вся Україна зануриться у пітьму, на кілька діб точно. Зупиниться вся промисловість, надовго ляжуть стратегічні заводи, не буде ні телебачення, ні інтернету, ні мобільного зв’язку — і ми навіть не знатимемо, що робиться далі нашого міста чи села.

Про це наголошують наші партнери на Заході. Евросоюз пропонує пришвидшити об’єднання ОЕС з европейськими компаніями, які є членами ENTSO-E. А теперішнє керівництво НЕК «Укренерго» вже який рік поспіль піариться своїми контактами з цією міжнародною організацією, гарно надуває щоки (і свої кишені) на цій темі, але зробило за цей час рівно нуль цілих одну тисячну. Навіть у тих документах, які теж так і не було ніде оприлюднено — ні в Евросоюзі ні в самій Україні, а є лише згадка про нього на сайті НЕК «Укренерго», і які було урочисто підписано 28.06.2017 року у Брюсселі, НЕК «Укренерго» зобов’язувалось на початку 2018 року як мінімум зробити дві речі — створити консорціум партнерів зі сусідніх країн Евросоюзу та провести тестування обладання на всіх електростанціях України. Ми писали про це два тижні тому. Лише минулого місяця підписано рамковий меморандум з Молдовою про співпрацю (Евросоюз радить спочатку об’єднати енергосистеми України й Молдови, перед тим як інтегрувати їх до Европи). Про те, що жодних конкретних кроків, з чіткими датами їх виконання та відповідальними за це особами, назустріч інтеграції з ENTSO-Eвзагалі не прописано у “плані на десять років” — говорити напевно зайве. 

 

США навіть вписали окремі пункти щодо розвитку незалежності електроенергетики України від Московії у свій широко відомий санкційний закон щодо протидії ворожим режимам у світі. Адже це питання є не не менш важливим, ба набагато важливішим від протидії проектові NordStream2 — бо без московського газу ми точно проживемо, без коштів за транзит теж якось собі дамо раду, а от без електроенергії настане повний колапс. І що ми бачимо? В той час, як керівництво НАК «Нафтогаз України» активно відстоює наші національні інтереси в міжнародних судах, постійно лобіює заборону NordStream 2 на найвищому рівні (наприклад у ці дні — у самій штаб-квартирі НАТО на засіданні комісії Україна-НАТО), керівництво не менш важливого державного стратегічного підприємства, НЕК «Укренерго», шукає очі у Сірка та займається лише профанацією та самопіаром у соцмережах і на своєму сайті. 

 

Чого лише варта його заява місяць тому, що «Укренерго» вручило листа з претензіями на мільярд доларів за захоплене майно на півострові Крим вищим посадовим особам Московії — Путіну, Мєдвєдєву, міністрам МЗС, фінансів і юстиції (але не міністру енергетики!), в якій (в заяві у фейсбуці, ага "кілька днів тому" — якраз на Великдень) воно повідомило, що дає час агресорам ще до вересня 2018 аби вони мирно погодилися.  Самого тексту того “офіційного письмового повідомлення про інвестиційний спір щодо активів нашої компанії у Криму” таке хоробре керівництво НЕК «Укренерго» так і не опублікувало. Тож чи було це “повідомлення” взагалі — судіть самі, але в брехню про те, що якогось там конверта вручили в руки Путіну (який навіть телефона не носить із собою) ми не повіримо ніколи.

kovalchuk zayava

 

Ще одним проявом “безкорисливого” самопіару керівництва державної компанії стало оголошення про його рішення значно зменшити тариф на транзит електроенергії через лінії електропередач, за які є відповідальним НЕК «Укренерго». Це було потужно розпіарено у різних ЗМІ, і подано як турботу про наше й так збідніле населення. Попри те, що в результаті цього заходу кінцевий споживач середньостатистичної квартири в Україні цієї економії взагалі не помітив (воно дало ефект аж у дві-три гривні у щомісячній платіжці), це стало підставою для значного примусового скорочення найкваліфікованіших працівників регіональнх енергосистем на місцях та … для захмарних премій для найвищого керівництва державної компанії в київському офісі. Крім того, таке рішення практично вбило будь-які інвестиції в нове обладнання та профілактичні ремонти.


І ось диво! У чергову річницю найбільшої техногенної катастрофи минулого століття у світі, а саме 26.04.2018, керівництво НЕК «Укренерго» слізно звертається до НКРЕКП з проханням …. підвищити тариф на транзит електроенергії — бо бачите, люди на місцях масово звільняються через низькі зарплати. Але зарплати (офіційно задекларовані для НАЗК щомісячні прибутки) самих керівників аж ніяк не зменшились (див. табличку), а людей, яких повиганяли з роботи (а це майже три тисячі осіб), тепер теж не повернеш — поки НЕК «Укренерго» очолюють теперішні “фахівці” особливого бажання працювати на руйнування вітчизняної електроенергетики з цією “командою” ні в кого немає.

 

Ukrenergo zarplaty

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles