logo

Sunday, 07 July 2019 13:50

МУЛЬТИМІЛЬЯРДЕРИ-ОПОНЕНТИ СОРОС ТА КОХ ОБ’ЄДНУЮТЬ ЗУСИЛЛЯ АБИ ЗУПИНИТИ АМЕРИКАНСЬКУ ПОЛІТИКУ «ВІЧНОЇ ВІЙНИ»

Stephen Kinzer, The Boston Globe, 30.06.2019

 

Взагалі-то, фінансист-лівак Джордж Сорос та брати-праваки Кохи мають мало спільного, окрім того, що вони є мільярдерами та витрачають частину свого багатства на різні публічні проекти.

 

На них можна дивитися, як на повні протилежності. Сорос є старомодним лібералом New Deal. Брати Кохи є запальними праваками, які мріють про скорочення податків та розпуск уряду.

 

Але тепер вони дійшли згоди: США мусять завершити свою політику «вічної війну» (forever war) та прийняти цілковито нову міжнародну політику.

 

Сорос та активніший з двох братів — Чарльз Кох — об’єднують свої сили в одному з найчудернацькіших партнерств сучасної американської політичної історії, аби профінансувати створення нового аналітичного центру з міжнародних відносин у Вашинґтоні. 

 

Центр пропагуватиме рух до такого світу, який базується на дипломатії та стримуванні, а не погрозах, санкціях чи бомбардуваннях. Такий підхід є радикальним у Вашинґтоні, де кожен важливий аналітичний центр просуває щось на кшталт неоконсервативного мілітаризму та ліберального інтервенціонізму.

 

Сорос та Кох об’єднуються для відродження згасаючого образу мирних США. Суспільна думка, яку вони зведуть до купи з обидвох кінців політичного спектру та кошти, які вони вкладуть, зроблять цей новий аналітичний центр свіжим голосом державництва у какофонії вашинґтонського хору агресивності. 

 

«Це щось ґрандіозне, - сказала Тріта Парсі (Trita Parsi), колишній президент Національної ірано-американської Ради та співзасновниця цього нового аналітичного центру. – Це показує, наскільки важливим є завершити нескінченну війну, якщо лише вони захочуть забути про всі незгоди та разом працювати над проектом. Ми збираємося кинути такий виклик базовій міжнародній політиці США, якого не робили вже понад чверть століття». 

 

А що мирна міжнародна політика була основним принципом створення США, то правильно буде дати центру таку назву, яка відсилає нас до історії. Його назвуть Інститут відповідального керування державою імені Квінсі (Quincy Institute for Responsible Statecraft), на честь Джона Квінсі Адамса, який в епохальній промові на день незалежності в 1821 році оголосив, що США «не шукають за кордоном монстрів для знищення. США всім бажають волі та незалежності. США захищають лиш самих себе». Інститут Квінсі просуватиме модель міжнародної політики, заснованої на принципі «живи і давай жити іншим».

 

Інститут планує відчинити двері у вересні, а офіційне відкриття є заплановано трохи пізніше восени. Його донори-засновники, Фонд Відкрите Суспільство Сороса (Open Society Foundation) та Фонд Чарльза Коха, вклали для початку роботи по $500,000 з кожного боку. До проекту долучилися кілька індивідуальних донорів, вони дали ще $800,000. На наступний рік Інститут Квінсі сподівається мати бюджет обсягом $3,500,000 та команду політичних експертів, які готуватимуть матеріали для Конґресу США та для публічних дебатів. 

 

Набір кадрів вже триває. Серед співзасновників фонду та колег Парсі є низка відомих критиків американської зовнішньої політики, зокрема Сюзанна Дімаджіо (Suzanne DiMaggio), яка десятки років просувала переговорні альтернативи для вирішення конфліктів з Китаєм, Іраном та Північною Кореєю, історик та есеїст Стефен Вертгайм (Stephen Wertheim), а також антимілітарист, письменник, полковник у відставці Ендрю Бацевич (Andrew Bacevich). 

 

«Інститут Квінсі запросить і прогресивних і антиінтервенціоністьких консерваторів до розробки нового, менш мілітаристського підходу в політиці, — сказав Бацевич, коли його спитали, чому він долучився до справи. – Ми проти безкінечної та непродуктивної війни. Ми хочемо відновити культ миру в порядку денному міжнародної політики нашої держави».

 

Якщо говорити конкретніше, то це означає, що Інститут Квінсі скоріш за все виступатиме за вихід американських солдат з Афґаністану та Сирії, за повернення до ядерної угоди з Іраном, за менш конфронтаційні підходи до Московії та Китаю, за кінець кампаній зі зміни режимів у Венесуелі та Кубі, і за різкі скорочення оборонного бюджету

 

До кінця 2019 року установа планує видати чотири звіти: два пропонуватимуть альтернативні підходи до Близького Сходу і до Східної Азії, один – для «завершення нескінченної війни», і ще один — під назвою «демократизація міжнародної політики».

 

У програмній заяві Інституту стверджується, що США «мають взаємодіяти зі світом, а суть цієї взаємодії – це мирна співпраця між людьми. Для цього США мусять плекати мир та добиватися його через енергійну практику дипломатії… Використання збройних сил не відображає нормальної взаємодії Америки у світі. Сила забирає людські життя і непоправно знищує цю взаємодію. Будь-яке застосування сили є можливим лише, як крайній та нечастий захід. Армія існує для захисту народу та території США і не має діяти, як глобальна політична сила». 

 

Глибину цієї єресі можна оцінити лише визнавши існування якоїсь сили, яка підживлює екосистему аналітичних центрів Вашинґтону. 

 

У цих центрах порожніх балачок працюють експерти, які вилазять в ефір лиш для того, аби постійно щось радити політикам, журналістам, спрацівникам Конґресу та публіці.

 

Вони пишуть свої колонки для газет і плюються гучними фразами на новинних телеканалах. В питанні міжнародної політики всі головні аналітичні центри Вашинґтону просувають догму інтервенціонізму: США протистоять загрозам, які є всюди, отже США мусять бути присутньою всюди, і ця присутність означає також утримувати 800 військових баз за кордоном та витрачати трильйони доларів на нескінченні конфронтації з іноземними державами.

 

Тими ж ідеалами, лише з деякими відмінностями, керуються такі консервативні аналітичні центри, як «American Enterprise Institute» та «Heritage Foundation», а також ліберальні центри «Center for American Progress» та «Brookings Institution». Такою ж шкідливою, як і їхня безжальна підтримка проекту глобальної геґемонії, є й корупція, яка ховається за цим. 

 

Багато аналітичних центрів у Вашинґтоні підтримуються промисловими та іноземними силами, які жадають створювати загрози з метою зміни американського законодавства, політики та суспільної думки.

 

Їхні «експерти» — це проплачені крикуни, які ховаються за інституційною респектабельністю, аби вдавати з себе незалежних аналітиків.

 

Коли за кордоном виникають кризи, такі як війна в Ємені, відразу з’являються критики американської політики та медіапростір для їхніх поглядів.

 

Однак, ці протести є епізодичними. Дуже рідко вони тривають після виникнення наступної кризи

 

Інститут Квінсі хоче запропонувати команду експертів у Вашинґтоні, які просуватимуть уніфіковану парадигму міжнародної політики, яка базувалася би на державництві та співпраці. Його творці планують долучитися до різних кампаній серед широких мас, особливо серед спільнот різних меншин. 

 

Вони сподіваються, що згодом їхні фахівці заполонять місця в Конґресі та у виконавчій гілці влади — як це десятиліттями робили випускники проінтервенціоністських аналітичних центрів.

 

«Ми спостерігаємо появу цікавих течій в американській політиці і хочемо вловити момент, але ми працюємо на довгу перспективу, — сказала Парсі. – Буде провалом, якщо через 10 років ми далі лише критикуватимемо. Через 10 років ми хочемо керувати». 

 

Переклад українською — Петро Козак

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles