logo

Monday, 25 March 2019 23:17

ЛИСТ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА США ДО КОНҐРЕСМЕНІВ СТОСОВНО ЗВІТУ СПЕЦПРОКУРОРА МЮЛЛЕРА

William Barr, Attorney General, 24.03.2019

Шановні голово Ґрем (Graham), голово Надлер (Nadler), члени комітетів Файнстайн (Feinstein) та Коллінз (Collins):

 

На додаток до повідомлення, наданого у п’ятницю 22 березня 2019 року, я пишу вам сьогодні, аби викласти для вас принципові висновки спецпрокурора Роберта С. Мюллера III та проінформувати вас щодо статусу мого початкового огляду підготованого ним звіту.

 

ЗВІТ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРОКУРОРА

 

У п’ятницю спеціальний прокурор надав мені «конфіденційний звіт з рішеннями про кримінальне провадження чи відхилення», які він досягнув, як вимагалося 28 томом C.F.R (Code of Federal Regulations) § 600.8(c). Цей звіт має назву «Звіт щодо розслідування втручання Московії у президентські вибори США 2016 року». Хоча мій огляд ще триває, я є переконаним, що в інтересі громадськості описати цей звіт та підсумувати принципові висновки спеціального прокурора та результати розслідування. 

 

Звіт пояснює, що спеціальний прокурор та його команда провели детальне розслідування заяв про змову між урядом Московії та членами президентської кампанії Дональда Трампа й іншими пов’язаними з нею особами з метою вплинути на президентські вибори в США у 2016 році або спробу перешкодити пов’язаним з цією змовою федеральним розслідуванням. У звіті спеціальний прокурор зазначив, що він для свого розслідування найняв 19 правників, яким допомагали команда з приблизно 40 агентів ФБР, розвідники, судові бухгалтери та інші фахівці. Спецпрокурор видав більше 2,800 повісток до суду, здійснив близько 500 обшуків, здобув більше 230 дозволів на отримання комунікаційних записів, видав майже 50 постанов з дозволом запису всіх номерів, набраних на певній телефонній лінії (pen registers), подав 13 запитів іноземним урядам щодо отримання доказової бази, та допитав приблизно 500 свідків.

 

У зв’язку з розслідуванням спеціальний прокурор добився видачі багатьох звинувачувальних актів та вироків фізичним та юридичним особам, які всі були оприлюдненими. Під час свого розслідування спецпрокурор звернувся також з декількома справами до інших установ для подальших дій. Звіт спецпрокурора не містить жодних обвинувачень, крім того спецрокурор не робив жодних обвинувачень, про які досі було б невідомо. Нижче я підсумую принципові висновки, які викладено у звіті спецпрокурора.

 

ВТРУЧАННЯ МОСКОВІЇ У ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ 2016 РОКУ У США

 

Звіт спеціального прокурора поділено на дві частини. Перша описує результати його розслідування про втручання Московії у президентські вибори 2016 року. У звіті вказано на спроби Московії вплинути на вибори та задокументовано злочини, скоєні особами, які є пов’язаними з кремлівським урядом та цими спробами. Далі у звіті пояснюється, що головним для спецпрокурора було вияснити, чи будь-хто з американців, зокрема й члени кампанії Трампа, намагалися вплинути на вибори спільно з Московією, що є федеральним злочином. Розслідування спеціального прокурора не виявило, що команда Трампа та пов’язані з нею особи змовились чи координували з Московією свої зусилля вплинути на вибори 2016 року. Як написано у звіті: «Розслідування не встановило, що члени кампанії Трампа змовлялися чи координували з урядом Московії свої дії на втручання у вибори» [примітка 1].

 

Розслідування спецпрокурора визначило два випадки втручання Московії у вибори 2016 року. Перший є пов’язаним зі спробами московської агенції інтернет-досліджень (Internet Research Agency) провести дезінформаційні операції, зокрема у соціальних мережах, у США для поширення ворожнечі й неспокою, очевидно з метою втрутитись у виборчий процес. Як уже було зазначено вище, спепрокурор не виявив, що хтось з американців чи членів кампанії Трампа або його помічників змовився чи свідомо координував дії з IRA, хоча спецпрокурор і звинуватив низку московитів та компаній у цій діяльності.

 

У другому випадку московський уряд проводив гакерські кібер-операції з метою зібрати й поширити інформацію, аби вплинути на вибори. Спецпрокурор виявив, що члени московського уряду успішно гакнули комп’ютери та отримали електронні листи осіб, пов’язаних з кампанією Клінтон та організацій демократичної партії, та поширили ці матеріали через багатьох посередників, зокрема й WikiLeaks. Через ці дії, спецпрокурор звинуватив багатьох військових офіцерів Московії у змові про гакерство комп’ютерів у США з метою вплинути на вибори. Проте, як було вже зазначено, спецпрокурор не виявив, що кампанія Трампа чи будь-хто зв’язаний з нею, змовлялися чи координували свої дії з урядом Московії, попри численні пропозиції пов’язаних з московитами осіб допомогти кампанії Трампа.

 

ПЕРЕШКОДЖАННЯ ПРАВОСУДДЮ

 

У другій частині доповіді розглядається низка дій президента, більшість з яких були предметом публічної звітності, і які спецпрокурор розслідував як потенційні випадки перешкоджання правосуддю. Після «детальної фактологічної перевірки» цих звинувачень спецпрокурор думав над тим, чи дати свою оцінку за стандартами міністерства, проте зрештою вирішив не робити традиційних звинувачувальних висновків. Врешті спецпрокурор не зробив висновкучи можна вважати аналізовані дії перешкоджанням правосуддю. Натомість, для кожної з розслідуваних дій у звіті містяться докази з обидвох боків питання, і залишається невирішеним те, що спецпрокурор розглядає як «складні питання» законодавства стосовно того, чи можна розглядати дії та наміри президента як перешкоджання правосуддю. Спеціальний прокурор стверджує, що «хоча в цьому звіті немає висновку про те, що президент вчинив злочин, проте звіті і не виправдовує його». 

 

Рішення спецпрокурора описувати факти його розслідування з перешкоджання правосуддю без жодноих юридичних висновків залишає право генеральному прокурору визначити, чи описані у звіті дії президента можна вважати злочином. Під час свого розслідування, команда спецпрокурора мала суперечки з певними працівниками міністерства щодо багатьох юридичних та фактичних питань стосовно перешкоджання правосуддю у розслідуванні спецпрокурора. Після перегляду кінцевого звіту з цих питань, після консультацій з працівниками міністерства, зокрема з офісом юридичного радника (Office of Legal Counsel), та керуючись правилами федеральної прокуратури, які визначають наші звинувачувальні рішення, заступник генерального прокурора, Род Розенстейн, та я дійшли до висновку, що зібрані спецпрокурором докази є недостатньо вагомими, аби встановити, що президент намагався перешкоджати правосуддю. Наш висновок зроблено без врахування конституційних міркувань, які стосуються звинувачення та кримінального провадження проти чинного президента. [примітка 2].

 

Ухвалюючи це рішення, ми зазначили, що спеціальний прокурор визнав, що «докази не встановлюють, що президент брав участь у злочині, пов’язаному зі втручанням Московії у вибори», і що відсутність вагомих доказів хоч і не є визначальним фактором, проте стосується наміру президента, пов’язаного з перешкоджанням правосуддю. Загалом, аби добитися та довести звинувачення у перешкоджанні правосуддю, уряд мав би неспростовно довести, що особа, яка діяла зі злочинним наміром, брала участь у перешкоджанні слідству достатнім чином аби підпасти під чинне чи передбачене провадженням. Перераховуючи у звіті дії президента, багато з яких були публічними, звіт не описує тих дій, які, на нашу думку, означають перешкоджання правосуддю, чи мають логічний зв’язок з чинним або передбаченим провадженням, і які було вчинено зі злочинними намірами, і кожну з яких, згідно з міністерськими принципами федерального звинувачення, треба було б неспростовно довести аби встановити перешкоджання правосуддю.

 

СТАТУС ЗВІТУ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ

 

Відповідні положення передбачають, що звіт спецпрокурора буде «конфіденційним звітом» генеральному прокурору (Office of Special Counsel, 64 Fed. Reg. 37,038, 37,040-41 (July 9, 1999)). Однак, як я вже зауважив, я усвідомлюю інтерес громадськості до цієї справи. Тому моїми метою та наміром є опублікувати стільки частин звіту спецпрокурора, скільки я можу згідно з чинним законодавством та політикою міністерства.

 

Базуючись на моїх дискусіях зі спецпрокурором та моєму початковому огляді, є очевидним, що звіт містить такі матеріали, які стосуються чи могли стосуватися федерального правила кримінального кодексу FRCP 6(е), що накладає обмеження на використання та оприлюднення інформації, пов’язаної зі «справою, яку ще має розглянути суд присяжних». Це правило обмежує розкриття певної інформації, якою володіють присяжні, для розслідування і кримінального провадження. Оприлюднення такого матеріалу, що виходить за межі строго визначених норм, є злочином за певних обставин. Таке обмеження забезпечує цілісність засідань суду присяжних і гарантує, що унікальні та цінні повноваження суду присяжних використовуються винятково за їхньою визначеною функцією.

 

Беручи до уваги ці обмеження, план розгляду звіту залежить частково від того, наскільки швидко міністерство юстиції зможе визначити власне той матеріал, який за законом не може бути оприлюдненим. Для того, аби процес відбувся якомога швидше, я попросив допомоги у спецпрокурора аби визначити такий матеріал. Окремо від нього, я також маю визначити будь-яку інформацію, яка може вплинути на інші справи, які продовжуються розслідуватись, зокрема й ті, які спецпрокурор направив до інших установ. Щойно цей процес завершиться, я зможу оперативно вирішити, що можна оприлюднити в рамках відповідного законодавства, положень, і політики міністерства.

 

***

 

Як я зазначив у своєму початковому повідомленні, положення про спецпрокурора передбачають, що «генеральний прокурор може визначити, що оприлюднення» повідомлень вашим поважним комітетам буде в інтересах громадськості. Так я й вирішив, тож я опублікую цього лист для загалу щойно надішлю його вам.

 

З повагою

 

Вільям Барр, Генеральний прокурор США

 

Примітка 1: Оцінюючи потенційні звинувачення у змові, спеціальний прокурор також розглядав, чи члени кампанії Трампа координували свої дії зі втручання у вибори з Московією. Спеціальний прокурор визначив «координацію» як «згоду (мовчазну чи виказану) між кампанією Трампа та урядом Московії».

 

Примітка 2: Дивіться документ «Підсудність чинного президента щодо звинувачень і кримінальних проваджень» (A Sitting President’s Amenability to Indictment and Criminal Prosecution), 24 Op. O.L.C. 222 (2000).

 

переклад українською — Петро Козак

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles