logo

Saturday, 12 May 2018 03:18

ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА: МАЛА РОСІЯ ЧИ ПЕРВИННА РУСЬ ?

Editorial Board, Radio Lemberg, 12.05.2018 

 

Всі ми знаємо (дехто, правда, лише здогадується), з якою ненавистю ставляться до України та українців мешканці Московії. Як вони гадять та мстять всюди, де тільки можна. З яким завзяттям вони вбивали і вбивають українців, починаючи з Юрія "Довгорукого" і аж дотепер, полюючи за нашими громадянами через оптичні приціли снайперських гвинтівок. І ця ненависть проявляється не лише на військовому полі (тут все просто: тут відразу видно хто ворог, а хто друг). 

 

Публікуючи на нашому сайті серію статей про Конституції України (а саме про конституції від 1710, 1918, 1996 років, та майбутню від умовно 2019 року), ми перш за все звернулися за їхніми текстами, опублікованими на офіційному сайті Верховної Ради. Конституція УНР від 1918 року особливих зауважень не викликала, а от щодо тексту Конституції 1710 ми отримали справжній шок.

 

Про що мова. Так звана Конституція 1710 є нічим іншим, ніж першою суспільною угодою козацької спільноти зі своїм обраним гетьманом. Її було ухвалено на загальних зборах козаків у містечку Бендери, після того українські козаки зазнали поразки від московського війська у 1709 році і були вимушеними залишити територію України. Гетьман Іван Мазепа помер, козаки обрали своїм новим гетьманом Пилипа Орлика, але, аби ні він ні його наступники особливо не розпускали руки щодо них чи цивільних людей, вирішили відразу наперед про все більш-менш домовитись.

 

Текст складається з великого історичного вступу (преамбули) та шістнадцяти розділів. Розділи є непропорційними, одні з них є коротким , інші надто довгими. Текст написано вишуканою мовою, зі складними довгими та перенасиченими реченнями, тож якщо його умовно не розділити на абзаци (як ми це зробили), то сучасний читач, доходячи до кінця такого речення вже не пам'ятає з чого воно починалось.

 

Перший розділ стосується найголовнішого для козаків — православної віри, другий — кордонів та міжнародних стосунків України, третій — союзної та дружньої Кримської держави (!), четвертий — звільнення України від московської окупації, п'ятий — територіальної автономії Запорізького війська в межах гетьманської України, шостий — про законодавчу й виконавчу владу в країні, сьомий — про судову владу, восьмий — про права вояків у країні, дев'ятий — про державні фінанси, десятий — про фіскальну систему й корупцію (!), одинадцятий — про соціальний захист сімей козаків, дванадцятий — про державний захист приватної власності, тринадцятий — про права Києва та інших міст України, чотирнадцятий — про зловживання на місцях і децентралізацію (!), п'ятнадцятий — про скасування обтяжливих військових податків, шістнадцятий — про зміну податкової системи, і нарешті, після цього йде текст присяги гетьмана.

 

А тепер до суті. Справа в тому, що цю угоду між гетьманом і козаками було написано двома мовами — українською та, міжнародною тоді, латинською. Безперечно, обидва тексти були ідентичними — про це не може бути жодного сумніву, за будь який вибрик у перекладі тоді писарю би відразу руку відрубали (по голову). Але що ми бачимо??

 

Як кажуть нам історики, український текст було згодом ... втрачено. Збереглася лише його копія. Причому копія, переписана з оригіналу ... московитами. Причому ця копія весь час лежала на Московії. Ви собі можете уявити, про яку автентичність і точність копіювання (переписування від руки, звісно) може йти мова, якщо документ триста років зберігається у ворожій до України державі? 

 

А ось латинська копія усі ці роки належним чином зберігалася у Швеції — найвірніший союзній державі України. Здавалось би, береш латинський текст, максимум три дні роботи над перекладом — і український текст відновлено.

 

Але не тут то було! Виявляється, на сайті Верховної Ради вже двадцять чотири роки лежить переклад сучасною українською мовою тексту Конституції 1710 року, зроблений з ... московської "копії". Увага — не з латинського оригіналу, а з московської "копії"!

 

І що ми там бачимо? Текст просто кишить словами "малоросійський" і "Мала Росія"! Ви собі можете уявити, аби горді козаки, складаючи угоду з гетьманом, називали себе малоросійський народом, а свою країну Малою Росією (чи навіть Малою Руссю)?? Ану, покажіть нам таких лицарів, які би писали про себе малі німці, малі французи чи малі турки! Та ніколи у житті! Вони би точно писали про себе Велика Німеччина, Велика Франція, Велика Туреччина.

 

А що ж тоді у латинському тексті? Правильно, ви вже здогадалися — там всюди написано про руський народ. Просто руський. Без всяких там "мало". 

1710 a

 

А як же тоді козаки називали свою батьківщину? А так і називали — наша батьківщина (patria nostra). І називали її чотирма різними власними іменами (принаймні тими чотирма, як написано у тексті 1710 року).

 

Перше ім'я це — РУСЬКА БАТЬКІВЩИНА. Друге ім'я — ПЕРВИННА РУСЬ. Третє ім'я — УКРАЇНА. Четверте ім'я — РОКСОЛАНІЯ.

 

1710 c

 

 

А як же, Мала Русь, спитаєте ви? А ніяк! В латинському тексті козаки двічі написали словосполучення PARVA ROSSIA. І тут, усі читачі, негайно заглянувши в будь який доступний латинсько-український чи латинсько-англійський словник, відразу нам заперечать: ага, мудрагелики, піймались на брехні — PARVA латинкою означає "мала" (у чоловічому роді "parvus" — малий). 

 

Але тут і криється головний обман московської пропаганди ось уже триста років. Насправді PARVA означає зовсім не "мала". Це латинське слово має давнє походження і має свої прямі відповідники у таких же давніх слов'янській мові та санскриті. І означає воно, правильно, ПЕРВА, ПЕРША, ПОПЕРЕДНЯ, ПЕРВІСНА, ПЕРВИННА. І несе у собі значення не чогось малого за величиною, а щось таке, що було спочатку. Порівняйте — Мала Азія завжди звучить як Asia Minor, а Малопольща це Polonia Interior. І ніяк інакше. Просто усвідомте — нас триста років поспіль обманювала московська пропаганда, називаючи нас "малоросами", а московитів — "великоросами". Триста років наочної московської пропаганди!

 

Тож запам'ятайте самі, і розкажіть про це всім друзям: козаки не могли називати свою Батьківщину "Малою Руссю" (а тим більше Малою Росією!). Вони називали свою батьківщину або УКРАЇНА, або РОКСОЛАНІЯ, або PARVA ROSSIA — українською це ПЕРВИННА РУСЬ, тобто справжня, тобто перша.

 

P.S. Дуже сподіваємось, що апарат Верховної Ради негайно замінить ганебний текст на сайті головного законодавчого органу нашої країни на автентичний, відновлений з латинської версії Конституції 1710 року. А керівництво Верховної Ради проведе розслідування, та знайде та суворо покарає московського щура (і не одного), який ще з 1994 року навмисно обманює весь український народ, і не тільки. Ось як, наприклад, передано розділ Конституції 1710 року про Крим (взагалі викинуто цілі фрази):

1710 b

 

 

ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА: ВЕРХОВНА РАДА ПРОТИ КОНСТИТУЦІЇ ПИЛИПА ОРЛИКА 1710 Всі ми знаємо (дехто, правда, лише здогадується), з якою ненавистю ставляться до України та українців мешканці Московії. Як вони гадять та мстять всюди, де тільки можна. З яким завзяттям вони вбивали і вбивають українців, починаючи з Юрія "Довгорукого" і аж дотепер, полюючи за нашими громадянами через оптичні приціли снайперських гвинтівок. І ця ненависть проявляється не лише на військовому полі (тут все просто: тут відразу видно хто ворог, а хто друг). Публікуючи на нашому сайті серію статей про Конституції України (а саме про конституції від 1710, 1918, 1996 років, та майбутню від умовно 2019 року), ми перш за все звернулися за їхніми текстами, опублікованими на офіційному сайті Верховної Ради. Конституція УНР від 1918 року особливих зауважень не викликала, а от щодо тексту Конституції 1710 ми отримали справжній шок. Про що мова. Так звана Конституція 1710 є нічим іншим, ніж першою суспільною угодою козацької спільноти зі своїм обраним гетьманом. Її було ухвалено на загальних зборах козаків у містечку Бендери, після того українські козаки зазнали поразки від московського війська у 1709 році і були вимушеними залишити територію України. Гетьман Іван Мазепа помер, козаки обрали своїм новим гетьманом Пилипа Орлика, але, аби ні він ні його наступники особливо не розпускали руки щодо них чи цивільних людей, вирішили відразу наперед про все більш-менш домовитись. Текст складається з великого історичного вступу (преамбули) та шістнадцяти розділів. Розділи є непропорційними, одні з них є коротким , інші надто довгими. Текст написано вишуканою мовою, зі складними довгими та перенасиченими реченнями, тож якщо його умовно не розділити на абзаци (як ми це зробили), то сучасний читач, доходячи до кінця такого речення вже не пам'ятає з чого воно починалось. Перший розділ стосується найголовнішого для козаків — православної віри, другий — кордонів та міжнародних стосунків України, третій — союзної та дружньої Кримської держави (!), четвертий — звільнення України від московської окупації, п'ятий — територіальної автономії Запорізького війська в межах гетьманської України, шостий — про законодавчу й виконавчу владу в країні, сьомий — про судову владу, восьмий — про права вояків у країні, дев'ятий — про державні фінанси, десятий — про фіскальну систему й корупцію (!), одинадцятий — про соціальний захист сімей козаків, дванадцятий — про державний захист приватної власності, тринадцятий — про права Києва та інших міст України, чотирнадцятий — про зловживання на місцях і децентралізацію (!), п'ятнадцятий — про скасування обтяжливих військових податків, шістнадцятий — про зміну податкової системи, і нарешті, після цього йде текст присяги гетьмана. А тепер до суті. Справа в тому, що цю угоду між гетьманом і козаками було написано двома мовами — українською та, міжнародною тоді, латинською. Безперечно, обидва тексти були ідентичними — про це не може бути жодного сумніву, за будь який вибрик у перекладі тоді писарю би відразу руку відрубали (по голову). Але що ми бачимо?? Як кажуть нам усі історики, український текст було згодом ... втрачено. Збереглася лише його копія. Причому копія, переписана з оригіналу ... московитами. Причому ця копія весь час лежала на Московії. Ви собі можете уявити, про яку автентичність і точність копіювання (переписування від руки, звісно) може йти мова, якщо документ триста років зберігається у ворожій до України державі? А ось латинський текст нікуди не пропав. Він усі ці роки належним чином зберігався у Швеції — найвірніший союзній державі України. Здавалось би, береш латинський текст, максимум три дні роботи над перекладом — і український текст відновлено. Але не тут то було! Виявляється, на сайті Верховної Ради вже двадцять чотири роки лежить переклад сучасною українською мовою тексту Конституції 1710 року, зроблений з ... московської "копії". Увага — не з латинського оригіналу, а з московської "копії"! І що ми там бачимо? Текст просто кишить словами "малоросійський" і "Мала Росія"! Ви собі можете уявити, аби горді козаки, складаючи угоду з гетьманом, називали себе малоросійський народом, а свою країну Малою Росією (чи навіть Малою Руссю)?? Ану, покажіть нам таких лицарів, які би писали про себе малі німці, малі французи чи малі турки! Та ніколи у житті! Вони би точно писали про себе Велика Німеччина, Велика Франція, Велика Туреччина. А що ж тоді у латинському тексті? Правильно, ви вже здогадалися — там всюди написано про руський народ. Просто руський. Без всяких там "мало". А як же тоді козаки називали свою батьківщину? А так і називали — наша батьківщина (patria nostra). І називали її чотирма різними власними іменами (принаймні тими чотирма, як написано у тексті 1710 року). Перше ім'я це — РУСЬКА БАТЬКІВЩИНА. Друге ім'я — ПЕРВИННА РУСЬ. Третє ім'я — УКРАЇНА. Четверте ім'я — РОКСОЛАНІЯ. >>>>>
 
>>>>> А як же, Мала Русь, спитаєте ви? А ніяк! В латинському тексті козаки двічі написали словосполучення PARVA ROSSIA. І тут, усі читачі, негайно заглянувши в будь який доступний латинсько-український чи латинсько-англійський словник, відразу нам заперечать: ага, мудрагелики, піймались на брехні — PARVA латинкою означає "мала" (у чоловічому роді "parvus" — малий). Але тут і криється головний обман московської пропаганди ось уже триста років. Насправді PARVA означає зовсім не "мала". Це латинське слово має давнє походження і має свої прямі відповідники у таких же давніх слов'янській мові та санскриті. І означає воно, правильно, ПЕРВА, ПЕРША, ПОПЕРЕДНЯ, ПЕРВІСНА, ПЕРВИННА. І несе у собі значення не чогось малого за величиною, а щось таке, що було спочатку. Порівняйте — Мала Азія завжди звучить як Asia Minor, а Малопольща це Polonia Interior. І ніяк інакше. Просто усвідомте — нас триста років поспіль обманювала московська пропаганда, називаючи нас "малоросами", а московитів — "великоросами". Триста років наочної московської пропаганди! Тож запам'ятайте самі, і розкажіть про це всім друзям: козаки не могли називати свою Батьківщину "Малою Руссю" (а тим більше Малою Росією!). Вони називали свою батьківщину або УКРАЇНА або PARVA ROSSIA — українською це ПЕРВИННА РУСЬ, тобто справжня, тобто перша. P.S. Дуже сподіваємось, що апарат Верховної Ради негайно замінить ганебний текст на сайті головного законодавчого органу нашої країни на автентичний, відновлений з латинської версії Конституції 1710 року. А керівництво Верховної Ради проведе розслідування, та знайде та суворо покарає московського щура (і не одного), який ще з 1994 року навмисно обманює весь український народ, і не тільки.
Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles