logo

Saturday, 07 April 2018 21:43

ГІБРИДНА ВІЙНА, ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ФРОНТ: ПОЛЕ БОЮ — УКРЕНЕРГО

Editorial, Radio Lemberg, 07.04.2018 


В ці дні увагу українського суспільства прикуто до чергових санкцій Заходу проти Московії за агресію проти України, а також до розвитку подій довкола можливого спорудження нового газогону Nord Stream 2 — у всіх на устах надані екологічні дозволи Німеччиною та Фінляндією на прокладання нових труб дном Балтійського моря в їхніх водах та наступна реакція на це сусідніх Швеції та Данії, а також Евросоюзу та США. Значна частина европейців нарешті вже зрозуміла, що Москва використовує енергоносії не як товар, а як стратегічну гібридну зброю для тиску на інші країни, але прокремлівське лоббі в Німеччині все-ще намагається підсадити Европу на газову голку Москви. 

 

Крім того, всі ми бачимо як Національна Акціонерна Компанія «Нафтогаз України» успішно протистоїть на міжнародній арені та в судах головному московському енерго-монстрові — «Газпрому». Керівники НАК «Нафтогаз України», Андрій Коболєв та Юрій Вітренко, проявили себе справжніми реформаторами на внутрішньому ринку газу та гідно тримають удар перед відкритим шантажем і агресією з боку Московії, відстоюючи наші національні інтереси. 

 

В той же час, абсолютно протилежна ситуація розвивається в іншій українській державній енергетичній компанії, яка за своїм стратегічним значенням є суттєво важливішою ніж «Нафтогаз України». Мова йде про Національну Енергетичну Компанію «Укренерго». Теперішнє керівництво компанії, складене з деяких одіозних осіб, не тільки нічого не робить для стабільного розвитку цієї стратегічної системотворчої енергокомпанії країни, не тільки не здатне втримати компанію на попередньому рівні, — воно методично руйнує електроенергетику України зсередини. 

 

Читачам, які не дуже розбираються в енергетиці, маємо пояснити, що НЕК «Укренерго» є відповідальною за головні артерії електроенергетичної системи України, а саме за всі лінії електропередач і обладнання напругою від 220 кВ і вище — які магістрально з'єднують атомні, теплові, гідро-електростанції та споживачів електроенергії, а також з'єднують нашу енергосистему зі сусідніми країнами.

 

Загальна довжина таких ліній електропередач сягає 22000 км, а кількість підстанцій (вузлів) — 137 (з них 34 — на тимчасово окупованій Московією території України: на півострові Крим та на сході країни; крім того під окупацією зараз перебувають і п'ять теплових електростанцій).

 

З метою ефективного й оперативного управління усім цим величезним господарством та персоналом, у свій час об'єднану енергоситему України було умовно поділено на вісім регіональних електроенергетичних систем — Дніпровську, Донбаську, Західну, Кримську, Південну, Південно-Західну, Північну і Центральну, пов'язаних між собою міжсистемними високовольтними лініями електропередач (див. мапу вгорі).

 

Для читачів тут знову пояснимо, що вказані електроенергетичні системи в жодному випадку не можна плутати з енергогенерувальними компаніями (Дніпроенерго, Донбасенерго, Західенерго, Київенерго, Крименерго та Центренерго) які об'єднують по кілька тепло- та гідро-електростанцій кожна.

 

Ще чотири великі виробники електроенергії — наші атомні електростанції — окремо входять до складу Національної атомної енергогенерувальної компанії «Енергоатом».

 

Ну а розподілом та продажем електроенергії кінцевим споживачам займаються всім сумновідомі 25 обленерго (які належать Ахметову, Бойкові, Григоришину, Коломойському, Льовочкіну, Суркісу, московитам Бабакову/Воєводіну/Гінеру та де-не-де ще належать державі)

 

Так ось, за туманом широкого піару в масмедіа так званих сучасних реформ в НЕК «Укренерго» насправді відбувається системне знищення української енергетики

 

РУЙНІВНІ «РЕФОРМИ» ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ

 

Першою з так званих реформ, запроваджених теперішнім керівництвом компанії, стало значне скорочення персоналу "для оптимізації витрат державного підприємства". Насправді, під скорочення попав не управлінський апарат, а кінцеві працівники підприємства на місцях. Деяким регіональним енергосистемам вдалося більш-менш втримати досвідчених працівників, інші позбулися практично 50% співробітників. Результатом цього вже стало те, що в районах нікому проводити профілактичні та ремонтні роботи, зросли неконтрольовані втрати електроенергії, тож як наслідок — не за горами великі системні аварії в цілих регіонах країни. Якщо комусь в менеджменті компанії здається, що підстанції чи лінії електропередач і так працюють, і нічого їм особливо не станеться — то він або дуже наївний або навмисно доводить ситуацію до краху. 

 

Іншою реформою, запровадженою теперішнім керівництвом в усій державній компанії стало застосування, всупереч Колективному договору, так званої "ґрейдингової" системи оплати праці персоналу (модної на Московії системи оплати праці залежно від важливості посади, яка діє наприклад вже кілька років в енергогенерувальній компанії ДТЕК Західенерго Ахметова, і яка має своїм абсолютно негативним наслідком значне розшарування оплати праці співробітників). Це, природньо, призвело до того, що персонал на місцях отримує щомісячні зарплати в районі ₴10,000, а керівництво «Укренерго» в Києві — позахмарні ₴500,000 (в.о. гендиректора), ₴400,000 (директори з комунікацій, інформтехнологій, сервісу), ₴250,000 (заступники директора), ₴150,000 (головний бухгалтер), тощо. Більше того, ніде не вказано, за якими критеріями визначаються так звані «ґрейди» для кожної посади. Звичайно, управлінський персонал боготворить свого такого щедрого шефа і всіляко за нього заступається і піарить, а ось кінцевий споживач постійно протирає окуляри, нервово розглядаючи квитанції на оплату електроенергії, в ціну якої безумовно зашито витрати на оплату праці такого “успішного”керівництва. Але найгірше, що кваліфіковані електромонтери та інший технічний персонал просто звільняється з роботи. 

 

Ще одним нововведенням теперішнього керівництва стало дуже дивне рішення про фінансування реконструкції та спорудження ліній електропередач та підстанцій не за рахунок власних коштів, а за рахунок кредитних коштів міжнародних фінансових організацій. Головною метою тут, очевидно, є хизування перед публікою обсягом відкритих кредитних лімітів банками та іноземними позичальниками, а насправді це рішення дуже серйозно підставляє державну компанію перед загрозою значних валютних ризиків у перспективі. Наприклад, у тарифі на 2018 рік фінансові витрати на відшкодування відсотків за кредитами вже складають 21%. А що буде далі, якщо ще й девальвує національна валюта, уявити просто неможливо. Крім того, використання коштів міжнародних фінансових організацій значно ускладнює їхній аудит фахівцями Держаудитслужби та виводить процес будівництва підстанцій та ліній електропередач з-під нагляду НКРЕКП. 

 

Також треба сказати, що розпочата керівництвом «Укренерго» реформа підрозділів, які забезпечують функцію капітального будівництва, яка полягає у їхньому виведенні з-під управління регіональними енергосистемами та підпорядкуванні усього їхнього персоналу безпосередньо громіздкій адміністративній надбудові — централізованому ВП «Укренергосервіс», зруйнувала місцеві горизонтальні зв’язки між підрозділами на регіональному рівні та вже створила на місцях повний безлад через відсутність чітко прописаних взаємовідносин між новими місцевими підрозділами — тож про вчасне виконання поточних будівельних робіт можна забути, а про виконання запланованих інвестиційних програм можна навіть не мріяти. Проблемою стали навіть елементарна закупівля акумуляторних батарей чи заміна реакторів на підстанціях. Все до найменших виробничих дрібниць треба узгоджувати з керівництвом «Укренерго», що просто зупиняє будь яку роботу. 

 

Крім того, повністю централізовано оплату праці та видатків на відрядження працівників. Дійшло до того, що менеджер у Києві насліпо виступає маклером, підбираючи умови проживання для бригади ремонтників, яка виїхала наприклад з обласного центру у районний — для бригади, яка роками, якщо не десятиліттями виїжджає на такі ремонти чи профілактичні роботи, і знає всі місцеві заклади як свої п'ять пальців. 

 

Наступним напрямом «реформ» стало руйнування усталеної діяльності департаментів охорони праці, пожежної безпеки та охорони довкілля. Тут теж усе «реформування» полягає у безросудному скороченні персоналу, повній централізації управління, підпорядкуванні кінцевих працівників безпосередньо керівництву «Укренерго» в Києві, та руйнуванні горизонтальних зв’язків на місцях (як наочний негативний приклад можна навести ситуацію в ДТЕК Ахметова, де подібні заходи спричинили різке зростання травматизму та нещасних випадків на виробництві). 

 

Так само необґрунтованим є перехід на отримання охоронних послуг від іншого держпідприємства, а саме «Управління ВОХОР». Цей крок вже призвів до подорожчання вдвічі вартості послуг охорони підстанцій та ліній електропередач порівняно з «дореформовим» періодом, коли ці об’єкти охоронялись внутрішніми підрозділами регіональних енергосистем. Крім того, в бюджеті (тарифі) «Укренерго» на 2018 рік ще й скорочено витрати на охорону цих об’єктів, тож коштів на їхню охорону вистачить лише на три місяці цього року з дванадцяти, чим вже створено передумови для завдання шкоди майну не лише самого «Укренерго», але й іншим великим суб’єктам об’єднаної енергосистеми України. 

 

Ще одним невдалим кроком керівництва «Укренерго» стало запровадження так званого «єдиного» централізованого вікна для забезпечення надання дозволів на приєднання до енергосистеми та погодження техніко-економічних обґрунтувань нових об’єктів. «Єдине» вікно у Києві не витримує навантаження, дозволів доводиться чекати набагато більше ніж обіцяні 10 днів, що ставить під великий сумнів усі заходи місцевих громад щодо залучення інвесторів в альтернативну енергетику та у створенні позитивного інвестиційного клімату в регіонах. 

 

А днями, керівництво «Укренерго» забило вже передостанній цвях в домовину електроенергетики України — 30 березня 2018 року ліквідовано посади директорів регіональних енергосистем, звільнено найкваліфікованіших фахівців та менеджерів по всій країні, які як ніхто дбали за державні інтереси на місцях, оперативно керуючи заслужено довіреними їм підприємствами, та нейтралізуючи чисельні сумнівні оборудки приватизованих олігархами обленерго та електроенергувальних компаній. Цей крок осчтаточно призведе не лише до повної гіперцентралізації в одних руках управління усіма навіть найдрібнішими поточними, профілактичними, будівельними, ремонтними чи соціальними процесами в електроенергетиці, він повністю зруйнує виважену та перевірену десятиліттями чітку систему субординації виробничих підрозділів та персоналу у регіонах. 

 

НЕКОМПЕТЕНТНІСТЬ, ЗАХЛАННІСТЬ, ПОПУЛІЗМ ЧИ ДИВЕРСІЯ ?

 

Як розцінювати всі ці дії теперішнього керівництва НЕК «Укренерго» з його “реформування”? Чи це проста некомпетентність у виробничих та управлінських справах в такій великій державній компанії? Чи це тільки захланність до великих грошей — зарплат, та, цур його пек, “винагород” за сприяння з центру окремим суб’єктам? Чи це такий потяг до вірусного популізму, коли словом “реформи” закривають усі провали у своїй поточній роботі? Чого лише варте анонсоване на 2018 рік керівництвом «Укренерго» зниження своїх тарифів на 10% для кінцевого споживача — яким воно пропіарилося в усіх масмедіа України і під шумок цього саме себе винагородило стотисячними річними преміями: так от, щомісячний ефект від цього 10% зниження тарифу «Укренерго» для квартири зі споживанням до 200 кВт-годин (а це абсолютна більшість споживачів) становить аж ₴1,39 — прописом — одну гривню тридцять дев’ять копійок (!) 

 

Виявляється, що ні. На всі ці дії треба дивитись набагато глибше — через призму діяльності теперішнього керівництва НЕК «Укренерго» хоча би за кілька останніх років. Так ось, ще у 2016 році, теперішнє керівництво НЕК «Укренерго» без дозволу переказало одному зі своїх підрозділів на окупованій Московією території України ₴155 мільйонів, проігнорувавши постанову Кабміну України, яка зобов’язувала компанію фінансувати свої підрозділи на окупованій території лише за рахунок внесків та оплат інших енергокомпаній які там ще працюють. І всі ті кошти напевно що не пішли на оплату праці місцевим працівникам, а попали до кишень московських окупантів та місцевих бандитів — і все це за наш з вами рахунок-квитанцію за електроенергію.

Рік тому керівництво «Укренерго» прославилось ще однією аферою. Потрібну й добру справу інтегрувати українські електромережі з европейськими (міжнародною організацією ENTSO-E), започатковану багато років тому, деякі теперішні керівники «Укренерго» перетворили у спробу зробити наші електромережі транзитними для постачання електроенергії з Московії до Европи. Ця історія тоді попала відразу до преси, і лише втручання кількох народних депутатів та громадськості зупинило розвиток цих подій за цим анти-українським сценарієм. 

 

Можемо впевнено констатувати — під ширмою «реформ» в державній компанії НЕК «Укренерго» йде системне руйнування вітчизняної енергетики, і воно жодним чином не є випадковим. І якщо його не зупинити вже, не виправити усі “помилки” і не притягнути до кримінальної відповідальності деяких ключових осіб, то його наслідком вже наприкінці 2018 року (чи на початку 2019) стане повний колапс цілої стратегічної галузі економіки України — від повного вимкнення живлення у селах та житлових районах міст і аж до зупинки великих заводів та аварій на багатьох електростанціях.

 

ДОВІДКА:

 

Девять років тому, в рамках імплементації Третього Енергетичного Пакету Евросоюзу, було створено дві міжнародні організації, які об'єднують національні та локальні компанії-оператори з транспортування газу та електроенергії:

 

Европейську мережу операторів газотранспортних систем (скорочено ENTSOG, від European Network of Transmission System Operators for Gas) створено 1 грудня 2009 року з метою утворення єдиного европейського ринку газу, сприянню транскордонній торгівлі газом, уніфікації правил та координації управління, есплуатації та розвитку газотранспортної системи Евросоюзу. На сьогодні у цій організації є 45 газо-транспортувальних компаній з 24 країн (Німеччину представляють аж 13 (!) компаній, Велику Британію — 4, Італію — 3, Австрію, Іспанію, Нідерланди, Францію — по 2); ще 2 компанії з Естонії та Латвії є асоційованими членами, і ще 5 компаній мають статус спостерігачів (серед них є й український ПАТ «Укртрансгаз» — дочірня організація НАК «Нафтогаз України»). Президентом організації зараз є Stephan Kamphues, а генеральним менеджером є Jan Ingwersen.

 

entsog map

 

Европейську мережу операторів електротранспортних систем (скорочено ENTSO-E, від European Network of Transmission System Operators for Electricity) створено 19 грудня 2008 року з метою взаємодії системних операторів загально-европейського та регіонального рівня, сприяння інтересам системних операторів, уніфікації правил та координації управління, есплуатації та розвитку електротранспортної системи та енергетичної безпеки країн-учасниць. На сьогодні у цій організації є 42 електротранспортувальні компанії з 35 країн Европи (Німеччину й Велику Британію представляють по 4 компанії, Австрію — 2); та одна компанія у статусі спостерігача з Туреччини. Президентом організації є Ben Voorhorst, а генеральним секретарем є Laurent Schmitt. 

 

ENTSOE Map

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles