logo

Sunday, 12 May 2019 15:28

ПОШИРЕННЯ ФЕЙКІВ У СОЦМЕРЕЖАХ — ЦЕ НЕ ДЕМОКРАТІЯ. ЦЕ ПІДРИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ. МОСКОВІЇ.

Carole Cadwalladr, TED, 20.04.2019 — транскрипт англійською

Віктор Трегубов, Петр и Мазепа, 09.05.2019 — переклад українською

 

Хто б міг подумати років 10 тому, що Facebook стане таким інструментом політичного впливу?  

 

Примітка «Петр и Мазепа». Як соціальні мережі стали полем для маніпуляцій, які вирішують долю людства? А ось як. Нещодавно великого розголосу набув виступ на TedX Керол Кадвалладр — британської кореспондентки, відомої своїм розслідуванням діяльності компанії Cambridge Analytica. Вона розповіла, чому її рідний Південний Вельс голосував за Brexit і яку роль у цьому відіграло маніпулювання громадською думкою через соцмережі. Ми переклали й адаптували текст її виступу.

 

Відразу після голосування щодо Brexit, у червні 2016 року, коли Британія прокинулася шокованою від звістки, що ми, виявляється, полишаємо ЕС, мій редактор у британському часописі Observer попросив мене поїхати до Південного Вельсу, де я виросла, задля репортажу. І ось я прибула до міста Еббв-Вейл. 

 

BR Wales

Південний Вельс тридцять років тому

 

Це в Долинах Південного Вельсу, і це досить особливе місце. У них досить багата культура робітничого класу, вони є відомими своїми чоловічими хорами, регбістами та вугільними шахтами. Коли я була підлітком, вугільні та металургічні підприємства закривалися та увесь регіон виглядав спустошеним. А зараз я туди поїхала тому, що в них був найвищий відсоток голосів за вихід з ЕС у цілій країні. Аж 62% підтримали Brexit, і я хотіла зрозуміти, чому. 

 

Коли я добралася туди, то була трішки шокованою. Бо коли я була тут востаннє, це було сумне поселення зі старими заводами, а зараз — це сучасне та охайне місто.  

 

Ось новий коледж поглибленої освіти за £33,000,000, профінансованих Евросоюзом. А ось новий спортивний центр у рамках проекту відновлення міста, за £350,000,000 теж профінансованих Евросоюзом. А ось схема поліпшеного дорожнього сполучення вартістю £77,000,000, нова лінія потягів, нова станція — все профінансовано Евросоюзом. І це зовсім не таємниця, бо всюди висять знаки, які про це нагадують.

 

BR Sport

Спорткомплекс

 

І ось я ходжу містом і переживаю таке собі відчуття нереальності. І особливо мене ошелешило, коли я йшла повз спортивний центр та зустріла молодого хлопця, який сказав мені, що голосував за Brexit, бо ЕС не зробив для нього нічого. І він був у цьому щиро переконаний. Так само інші люди в місті казали мені ті ж слова. Вони стверджували, що хочуть «повернути собі країну» — був такий слоган у кампанії. І вони заявили мені, що їх уже дістали імігранти та біженці. Що з них уже досить.

 

Це було дуже дивно. Бо скільки я не ходила довкола, то не зустріла майже жодного імігранта чи біженця. Лише одну жінку-полячку, яка сказала мені, що вона тут на все місто практично є єдиною не з місцевих. І коли я глянула на статистичні дані, то дізналася, що в Еббв-Вейл мало не найнижчий рівень іміграції в країні. І я була дуже спантеличеною, бо не розуміла, звідки ж тоді люди все це взяли. Я би це ще зрозуміла, якби вони читали правопопулістську пресу, яка любить ці історії про еміграцію. Але справа в тому, що Еббв-Вейл — це твердиня британського лівацтва, де всі — за лейбористів.

 

Однак після того, як мій матеріал уже вийшов у світ, зі мною зв’язалася одна жінка. Вона була з Еббв-Вейл, і сказала мені, що вона про всі ці речі дізналася з Facebook. Я така: «Про які речі?». І вона сказала, що всі ці жахи про імігрантів, особливо з Туреччини. Я спробувала знайти ці матеріали. Ніц. Не було жодного архіву реклами, яку бачили люди, чи того, що пропихували їм до стрічки новин. Ані сліду, повна темрява. І цей референдум, що сильно позначиться на всій Британії, вже сильно позначився на Вельсі: японські виробники авто, що збиралися відкривати виробництво в Уельсі та на Північному Заході для компенсації закриття тут гірничих комплексів, вже йдуть — через Brexit.

 

Весь цей плебісцит наче пройшов у темряві, бо все робилося через Facebook. І те, що робиться через Facebook, залишається лише у Facebook, бо ти бачиш лише свою стрічку новин, яка потім зникає, і ти вже нічого не перевіриш і не дослідиш. Тож ми взагалі не в курсі, хто бачив яку рекламу, який ефект вона мала, чи які дані були використано, щоб «влучити» саме в цих людей. Чи хто розміщував рекламу, скільки грошей вони витратили та яке громадянство мали.

 

Проте Facebook, звісно, у курсі. У Facebook є ці відповіді, але немає бажання ділитися ними з нами. Наш парламент неодноразово закликав Марка Цукерберґа приїхати до Британії й дати нам відповіді. Щоразу він відмовлявся. І доводилося гадати — чому? Бо і я, і багато інших журналістів викрили, що під час цього референдуму мало місце багато злочинів. І Facebook використовували як майданчик для них.

 

Справа в тому, що у Британії ми обмежуємо обсяг фінансування, яке ви можете вкласти у вибори. Це все через ХІХ сторіччя, коли люди просто вкидали вагони готівки та купували виборців. Тож ми запровадили жорсткі закони, які не давали такому статися. 

 

Однак ці закони більше не працюють. Референдум майже повністю пройшов онлайн. А на рекламу у Facebook, чи в Google, чи на YouTube ви можете витратити будь-які кошти, і ніхто не дізнається — це бездонні чорні скриньки. Власне, це й відбулося.

 

Ми загалом навіть не уявляємо всіх масштабів події. Проте знаємо, що безпосередньо напередодні голосування щодо Brexit, лише до офіційної кампанії «Голосуй за вихід» було залучено понад £750,000 від структури, яку визнала нелегальною наша виборча комісія, яка передала справу до поліції.

 

Окрім нелегального кешу, «Голосуй за вихід» відзначилася купою дезінформації. Наприклад, рекламою, згідно з якою 76-мільйонна Туреччина вступає до ЕС. Це повна брехня. Туреччина не вступає. Навіть дискусій таких немає. І знаєте, що? Більшість з нас ніколи не бачила такої реклами, бо ми не були їхньою ціллю. 

BR Turkey

Фейк про Туреччину в соцмережах

 

«Голосуй за вихід» визначила вузький прошарок осіб, які б на зловилися на її гачок, і тарґетувала саме їх. І єдина причина, з якої ми зрештою її побачили — це те, що парламент запросив матеріали у Facebook.

 

Можливо, ви думаєте: «Не слід згущувати фарби. Ну й що, пару разів збрехали». Але це було найбільшим обманом електорату у Британії за останні 100 років. Це голосування, що буває раз у сторіччя, долю якого фактично вирішив один відсоток електорату. І це лише один зі злочинів, що стосувалися цього референдуму.

 

Була також і група, очолювана Найджелом Фараджем. Його група «Leave.EU» також порушувала закон — як британське виборче законодавство, так і законодавство щодо збереження даних, і знову поліція це зафіксувала. 

 

Кампанію фінансувала людина на ім’я Аррон Банкс. Його особа зацікавила нашу Національну агенцію з протидії злочинності, бо наша виборча комісія не змогла зрозуміти джерел походження коштів. Аж до того, чи були вони британські чи закордонні. І я навіть не буду зосереджуватися на брехні Банкса під час коментування його зв’язків з московським урядом. Чи про те, як Фарадж зустрічався з Асанжем та другом Трампа, Роджером Стоуном, якраз перед тим, як з WikiLeaks вийшли два великі дампи, обидва на користь Трампа. 

 

Загалом, я маю зазначити, що теми Brexit і Трампа є вельми переплетеними. Енді Віґмор, директор з комунікації руху Leave.EU, сказав мені, що Брекзіт був чашкою Петрі для кампанії Трампа. Було використано тих самих людей, ті ж компанії, ті ж дані, ті ж технології і ту ж суміш гніву та страху.

 

Мережею розповсюджували пропаганду про наплив турецьких мігрантів, і я навіть не назву це просто брехнею — це радше злочин на ґрунті ненависті.

 

Навряд чи я маю вам пояснювати, як швидко світом поширюються ненависть і страх. Не лише у Британії та США, а й у Франції, Угорщині, Бразилії, М’янмі та Новій Зеландії. І ми знаємо, що є темні підводні течії, що пов’язують усіх нас глобально. І вони течуть технологічними платформами. Але ми бачимо лише малу частку — лише те, що випливає на поверхню.

 

Я взагалі дізналася про це темне підземелля лише тому, що зацікавилася зв’язками Трампа з Фараджем та компанією Cambridge Analytica. Я витратила кілька місяців, вистежуючи її колишнього співробітника — Крістофера Вайлі. І він сказав мені, що ця компанія, яка працювала і на Трампа, і на Brexit, формувала політичні профілі різних осіб для того, щоб з’ясувати їхні персональні страхи, щоб краще тарґетувати їх рекламою у Facebook. 

 

BR CA

Логотип Cambridge Analytica

 

Для цього довелося незаконно обробити 87,000,000 Facebook-профілів. У мене пішов рік на те, щоб записати розповідь Крістофера. І я мала для цього перетворитися з колумніста на розслідувача. 

 

Слід зазначити, що Крістофер — хоробра людина, бо власник компанії Роберт Мерсер, мільярдер, який фінансував кампанію Трампа, погрожував позовами і намагався зупинити публікацію.

 

Але ми, зрештою, вже були біля мети, і ось лише за день до публікації отримали ще одну погрозу позовом. Уже не від Cambridge Analytica, а від самого Facebook. Нам повідомили, що в разі оприлюднення інформації на нас подадуть до суду. Але ми все одно їїопублікували. 

 

BR Chris

Крістофер Вайлі

 

Facebook, вибач, але того разу ти був не на тому боці. І ти був там знову, коли відмовився відповісти на наші питання. І саме тому я зараз тут. Щоб звернутися до вас, богів Кремнієвої долини.

 

Пані та панове Марк Цукерберґ, Шеріл Сендберг, Ларрі Пейдж, Сергій Брін та Джек Дорсі, я звертаюсь до вас, ваших співробітники та ваших інвесторів!

 

100 років тому найбільшою небезпекою у вугільних копальнях Південного Вельсу був газ. Мовчазний, смертоносний та невидимий. Саме тому гірники посилали перед собою до шахт канарок, щоб перевірити повітря. В цьому масивному, глобальному онлайн-експерименті, який ми проживаємо, Британія — в ролі канарки. Ми — приклад того, що стається зі західною демократією, коли сторічні виборчі закони ламаються об нові технології.

 

Нашу демократію поламано, наші закони більше не діють — і це кажу не я, а наш парламент у спеціальній доповіді. Технологія, яку ви запровадили, чудова. Але вона стала місцем злочину. І ви маєте докази. І зараз мало просто сказати, що ви виконуватимете свою роботу надалі краще. Бо для того, щоб переконатися, що це не повториться, ми маємо знати правду.

 

Можливо, ви думаєте: «Ну, це лише пара рекламок. Люди ж розумні і не поведуться, чи не так?». Можу сказати лише: «Агов!». Бо голосування щодо Brexit засвідчило: ліберальну демократію зламано. І це ви її зламали. 

 

Це не демократія — розповсюдження брехні у темряві та оплата її грошима невідомого походження бозна звідки. Це підривна діяльність, і ви стали її інструментами.

 

Наш парламент став першим у світі, хто спробував змусити вас відповісти, і йому не вдалося. Ви буквально за межами досяжності британського законодавства — і не лише британського, бо, зрештою, до вас звернулися дев’ять країн. 

 

Але Марк Цукерберг відмовився надати свідчення.

 

Здається, ви не розумієте, що справа вже є набагато більшою за вас. І за будь-кого з нас. 

 

Йдеться вже не про «Залишатися в ЕС» чи «Виходити з ЕС», не про Трампа чи його супротивників. Йдеться про те, чи взагалі є можливими в майбутньому чесні та справедливі вибори. Бо станом на зараз я думаю, що ні.

 

І ось моє запитання до вас: хіба цього ви хотіли? Чи такими ви хочете постати перед обличчям історії — як слуги авторитаризму, що крокує всім світом? 

 

Ви ж хотіли об’єднати людей між собою. Але зараз самі відмовляєтеся визнати, що ці ж технології розділяють нас.

 

І ось моє запитання до всіх: чи хочемо ми, щоб їм це вдалося, чи хочемо ми просто сидіти та бавитися на телефонах, поки згущується темрява?

 

Історія Південного Вельсу  — це історія боротьби за права. І це не тренування, це точка перелому. Демократія — не щось таке, що гарантовано нам автоматично, не щось таке, що не можна втратити. Це щось таке, за що треба боротися і перемагати. 

 

І ми просто не можемо дозволити софтверним гігантам володіти такою силою. Це стосується нас усіх: мене, вас, усіх нас. Ми — ті, хто має повернути собі контроль. 

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles