logo

Monday, 21 November 2016 08:36

ЕВОЛЮЦІЯ ІДЕЙ

Доктор Немо, Radio Lemberg, 21.11.2016  

 

Як і з будь-якою іншою формою представлених досліджень ми завжди маємо справу з серійно генерованими сумішами інформації. Їх огляд, оцінювання, документування та інтеграція з іншими, вже існуючими чи очікуваними знаннями є методом еволюціонування різних ідей. 

 

Цей континуум важливий для розуміння того, чому і як ми думаємо про речі, в які віримо, оскільки інформація завжди існує окремо від особи або інституту, який її передає чи презентує. 

 

Інформація може оцінюватися правильно лише через систематичний процес порівняння різних фізичних доказів, які можна перевірити їх наявністю чи відсутністю. Цей континуум також означає, що не може бути ніякого емпіричного «походження» ідей. З епістеміологічної точки зору, знання досягається, обробляється та поширюється переважно за допомогою комунікації між нашим видом. Індивід з його, по суті, відмінним життєвим досвідом та схильностями служить тим фільтром узвичаєної обробки інформації, завдяки якому може синтезуватися ідея. 

 

Колективно ми, як індивідууми, містимо в собі те, що ми називаємо груповим розумом. Це соціальний процесор вищого порядку, завдяки якому зусилля індивідуумів ідеально зливаються. 

 

Наприклад, традиційний метод передачі інформації від покоління до покоління через літературу та обмін книгами був яскравим взірцем взаємодії групового розуму[1]

 

Ісаак Ньютон найкраще з усіх підтвердив реальність цього твердження: «Я бачив далі за інших лише тому, що стояв на плечах велетнів»[2]. Ця фраза покликана сфокусувати увагу читача на критичному сприйнятті самої інформації, а не на її припустимому джерелі, оскільки в емпіричному розумінні такої речі, як «джерело інформації», взагалі не існує. «Джерела» існують лише в тимчасових, традиційних моделях культури, як, наприклад, літературні заголовки в навчальних посібниках, які використовуються для майбутніх дослідницьких посилань, що є однією з технічних вимог.

 

Немає твердження більш помилкового, ніж заява «це моя ідея». Такі поняття є побічним продуктом матеріальної культури, який посилюється пошуком фізичної винагороди (зазвичай, у грошовій формі) в обмін на ілюзію приватності їхніх творінь. Дуже часто прояв «его» сягає найвищої точки саме там, де індивід вимагає престижу щодо «посилання» на його ідею чи винахід. 

 

Однак це не виключає вдячності й поваги до тих людей або інститутів, які показали відданість та наполегливість у поширенні самого знання, та не применшує важливості тих, хто досяг кваліфікованого, спеціалізованого статусу «експерта» у певній сфері. Внесок таких видатних мислителів та інженерів, як Річард Бакмінстер Фуллер, Жак Фреско, Джеремі Ріфкін, Реймонд Курцвейл, Роберт Сапольски, Торстейн Бунде Веблен, Річард Вілкінсон, Джеймс Джиліґан, Карл Саган, Нікола Тесла, Стівен Гокінг та багатьох-багатьох інших дослідників минулого та нашого часу є частиною більш масштабної композиції інформації, яку Ви зараз читаєте. Людство мало б виражати велику вдячність усім умам, які присвятили себе роботі задля поліпшення світу. 

 

Evolution

 

DN На жаль щодо вдячності не дуже виходить за життя, бо існує впевненість, що експерт — це людина з іншого міста, а пророк — лише з іншої країни. :)

 

 

Фрагменти викладеного матеріалу ми беремо в книзі «Дух Часу: Організм знань» з люб’язно наданої можливості це робити, а також підтримуючи тезу, що рух «Дух часу» не визнає поняття походження будь-яких ідей, які він просуває, та найкраще класифікується як активістський освітній інститут, який працює над поглибленням ситуації, коли давні й нові наукові відкриття зможуть знайти узгоджене соціальне схвалення. Впевнений, що ідея матеріальна й існує постійно, а мозок людини здатен чи не здатен вловити і ретранслювати її через свою свідомість чи підсвідомість, так що до наступних рівнів ретрансляції потрібно піднімати потужність саме свого приймача.

 


[1] Карл Саган, говорячи у своїй книзі «Космос» про руйнування Александрійської бібліотеки, яка вважається найбільшою та найбільш значимою бібліотекою давнього світу, зазначає: «Це було так, ніби ціла цивілізація пережила якусь хірургічну операцію, яку вона провела сама над собою, а більшість її пам’яті, відкриттів, ідей та ентузіазму були втрачені безповоротно» (Карл Саган. Космос. Нью-Йорк. Ballantine Books. 1980. Розділ XIII. С. 279).

[2] Кореспонденція Ісаака Ньютона. Т. 1 / За ред. Г.В.Тернбула. 1959. С. 416.

 

Схоже в даній категорії: « PREVIOUS Статті NEXT »

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles