logo

Michael MacKay, Radio Lemberg, 24.09.2018 
 
Ukraine sailed two naval vessels, the “Donbas” and the “Korets”, under the noses of the Russian invaders on September 23. In a wondrous scene, Ukrainian Navy ships flew the flag of Ukraine within sight of Kerch, Crimea, Ukraine. It is the first time that Ukrainian citizens living under brutal occupation by the Russian Federation have seen the banner of their nation since Putin began the invasion of Ukraine in February 2014.
 
The two ships sailed from the Ukrainian Navy’s western base of Odesa on the Black Sea to its new eastern base at Berdyansk on the Sea of Azov. To get there, the vessels had to pass through the Kerch Strait and under the Kerch bridge which the Russian invaders illegally built.
 
The “Donbas” is a search and rescue vessel. It was built at the Szczecin shipyard in Poland in 1969. The Ukrainian Navy had planned to decommission the almost 50-year-old vessel this winter, but found a powerfully symbolic use for it on this voyage from Odesa to Berdyansk. The “Donbas” has a single anti-aircraft artillery installation. The “Korets” is a tug. It was built in the Yaroslavl shipyard in 1973 in what was then the Russian Soviet Federated Socialist Republic. The “Korets” has one large-calibre machine gun.
 
Berdyansk will be a new base of the Ukrainian navy on the Sea of Azov. Two Gurza-M-class fast assault craft are now deployed to Berdyansk. The “Kremenchuk” and the “Lubny” were built by Kuznya na Rybalskomu in Kyiv. Delivery to the fast-emerging naval base at Berdyansk started on September 8.
 
At around 3:50 p.m. Ukrainian time, the “Donbas” and the “Korets” passed the illegally-built Kerch bridge which connects Krasnodar Krai in the Russian Federation and Ukraine’s Crimean peninsula – temporarily occupied by the Russian Federation.
 
A Boeing RC-135V reconnaissance aircraft from the US Air Force was on patrol south of the Kerch Strait while the “Donbas” and the “Korets” transited. An RQ-4 Global Hawk unmanned surveillance aircraft of the US Air Force was on patrol over land north of Berdyansk and also kept watch.
 
This is the first time since Russia began its war against Ukraine in 2014 that the Ukrainian Navy has acted on its own initiative. It was a bold and successful move. Until now, for the past four and a half years, the Ukrainian Navy has been reacting to provocations and aggression by the invaders of Ukraine from Muscovy.
 
To shadow the two Ukrainian naval vessels, the Russians deployed the following armada: the Federal Security Service border patrol ship “Svetlyachok”; two Mangust-class patrol boats of the Coast Guard; a Chibis-class small patrol boat of the Coast Guard; the Black Sea Fleet rescue tug SB-739; two Raptor-class high-speed patrol boats of the special forces of the Russian Navy. In the Kerch Strait on September 23 Russian hysteria was on full display. The cause of it was two small, ancient and practically unarmed Ukrainian naval vessels.
 
The “Kremenchuk” and the “Lubny” – the fast assault craft now based in Berdyansk met their sister ships and brought them in to Ukraine’s new eastern port. The Ukrainian Navy now has a Sea of Azov fleet consisting of four small vessels. Last month there were none.
 
The first initiative by the Ukrainian Navy in Putin’s War against Ukraine was a master-stroke. If Russia had stopped the “Donbas” and the “Korets” it would have faced condemnation and probably more sanctions from the international community. By letting the two vessels pass unmolested Russia now faces the possibility of further discontent domestically.
 
“Crimea is ours!” rings hollow in Russian ears when the Ukrainian Navy has just demonstrated that Crimea is Ukraine and is only temporarily occupied by the Russian Federation.
 
In an entirely peaceful operation, the Ukrainian Navy has shown convincingly the following: the Kerch Strait is an international strait; the Sea of Azov is an inland sea fully-accessible by Ukraine; Russia does not have an exclusive economic zone around Crimea; Crimea is integral territory of Ukraine that is temporarily and illegally occupied by the Russian Federation.
 
The so-called ‘annexation’ of Crimea by the Russian Federation will never be recognized. Russia showed its hysteria by confronting two old ships of the Ukrainian Navy with an excessive show of force. Russia then showed the weakness of its hold over Ukrainian land, sea and air by letting the “Donbas” and the “Korets” pass to their new port unmolested.
 
Crimea is Ukraine. Ukraine’s new naval base at Berdyansk brings the day of the liberation of Crimea closer.

Glenn A.Rathn, Radio Lemberg, 23.09.2018 

 

Частина десята тут

 

У тюрків існує легенда про Першого тюрка (чоловіка). Колись давно, Небесні тюрки, сидячи довкола вогнища пересварились між собою, і перебили один одного. Залишився в живих лише маленький хлопчик. Його знайшла і вигодувала Руда вовчиця. Коли хлопчик став мужчиною, то від шлюбу Рудої вовчиці та останнього небесного тюрка народився син. Саме нащадки цього Сина Рудої вовчиці вважались священими правителями у тюрків. Такими були хазарські кагани Буланідовичі (до яких належали Інгвар і Світослав І), та такими вважав себе рід Моалів з ілю киятів. Тож всі тюрки імперії були зобов'язані визнавати Чінґісхана і його прямих нащадків спадкоємцями "Рудого вовка" — сина Рудої вовчиці. Хто цього не визнавав — втрачав життя. 

 

Протягом 1185-1205 років Чінґісхан об'єднав у єдину державу тюркські племена та підкорив імперію евенків-манчжурів. А у 1205 році Чінґісхан проголосив себе імператором Моалів (московити постійно намагаються цю назву видати за "монголів", яких тоді не існувало). У 1207 році казахи розгромили тангуську Західну Ся, а у 1215 році війська Чінґісхана захопили сам Пекін і повалили манчжурську династію Цинь. У 1218 році казахи завоювали ханство каракитаїв у Середній Азії, а на протягом 1218-1221 років вони завоювали і Хорезм (правда, Джелал-ад-Дін вів партизанську вйіну проти загабників аж до 1231 року). Ну і протягом 1219-1223 років казахи завоювали Дешт-і-Кипчак. Так у 1218-1223 роках у герцогстві Русинів (Русі) з'вилися перші емісари нової імперії. 

 

Приблизно у 1220 році герцог Данило повернув собі волинський престол, який на той час і був престолом Dux Ruscianorum. Разом зі своїм сенешалем-князем "Мечіславом" він у важкій війні 1221-1223 років повернув собі владу над Галичиною, перемігши короля Коломана. Війська герцога Данила розгромили під стінами Галича (і можливо трохи зруйнували Галич) та взяли у полон короля Коломана у травні 1221 року. У цей час, у регіоні для мадяр-башкирів склалася дуже важка ситуація. До королівства сунули біженці із Дешт-І-Кипчаку і Великого Башкерту. Південні кордони шарпали банди недобитих "свояків"-гуннів. Для їх ліквідації ще у 1211 році король Андраш ІІ запросив безробітний (і нікому не потрібний у Святій землі) Орден Допомоги Німецького шпиталю Діви Марії, більш відомий у нас як "Тевтонський Орден". Цей Орден розташувався у Трансильванії і почав чесно відробляти гроші (які йому потім так і не заплатили). Сам так виникла Семигородщина — сім сакських торгових міст, під охороною німецького Ордена. Звичайно, що станом на 1223 рік, через несплату, стосунки між замовником і виконавцем робіт стали дуже напруженими. Орден почав тиснути на Угорщину. А що у 1221-1223 роках Угорщина втратила і Галичину і сина Андраша ІІ — короля Коломана — то Угорщині стало зовсім непереливки. Хоча Коломана врешті викупили, втрати території й іміджу у підлеглих компенсувати було нічим. 

 

У 1223 році, передовий загін Субедея, який переслідував кипчаків, через Кавказ (мимохідь підкоривши місцеві відсталі племена) вийшов на землі Дешт-І-Кипчаку аж до їхнього головного порту Судак (сучасний Маріуполь). Там відбулась остання битва для кипчаків, яка завершилась розгромом і втечею верхівки кипчаків ... до Угорщини. У китайському джерелі (китайські інженери та чиновники були масово представленими у передових загонах імперії) "Юань Ши" повідомляється, що Субедей, розбивши кипчаків, розбив і загін невідомого народу "мі-чі-сі-лао". Саме це повідомлення і стало основою вигадки про "битву на річці Калка". Проте ця вигадка нічим не підкріплена — адже немає місця битви (або знають, та не ризикують досліджувати). У битві між кипчаками та казахами ніяк не могли брати участі князі русинів та герцог Данило із своїм сенешалем — казахи на той час були добре проінформованими, і легко відрізняли "русь" від інших народів. Та й участь русинів було б зафіксовано у джерелах імперії. Натомість відомо, що у 1223 році Данило приймав послів імперії і дав згоду на укладення військового союзу (всім іншим казахи пропонували здатися і схилити голову) — тюрки, на відміну від московських брехунів і наших корисних ідіотів знали, що правляча династія русинів походить ... від "нащадків" "Синів Рудої вовчиці" — Буланідовичів (саме тому всі ці безштанні лаптеголові так вперто наполягають на "хрюковичах"). То ж у 1223 році герцог домовився про укладення військового союзу (і він був не єдиним в Европі, але про це згодом) з Імперією Моалів. Це й пояснює його дії під час Першого Західного походу. 

 

В тому ж 1223 році, розбивши кипчаків (а всі вцілілі кипчаки потім увійшли до складу 12 ілів Темучіна), Субедей вдерся у Таврику-Крим. За місцевими легендами, про які повідомив Михайло Литвин, у бою біля "Старої фортеці" (Ескі-Кермен) загинув останній король костобоків-гетів, Петро на прізвисько Святий. Його самого, його малого сина та дружину поховано у церкві "Трьох вершників". З тих пір він і став Святим Петром у Криму. Пограбувавши деякі міста і фортеці, Субедей відійшов на схід — до Волги. Там його загін, виснажений у попередніх боях, у 1224 році було розбито тюрками-булгарами. 

 

Уклавши угоду з казахами, Данило отримав карт-бланш на відновлення своєї влади у Герцогстві. Тож поступово війська герцога долали опір князів та місцевих феодалів (лише його війська було замало, аби швидко взяти під контроль всі землі русинів). 

 

У 1226 році мадярам, за допомогою шантажу та погроз, і за підтримки Папи Римського, вдалося позбутися Ордену, не заплативши йому жодного дукату. Та вже у 1227 році Конрад Мазовецький (пройдисвіт і вбивця) запросив Орден на землі повсталих russiae (типу прусів) і видав Ордену грамоту на право облаштування земель Поруссії і володіння ними до рішення польського князя (так жадібність ледь не стала роковою для майбутьньої Польщі). Тож вигадки про "хрестоносців-загарбників" — це просто брехня невдах. 

 

Цікаво, що ймовірно Данило теж уклав угоду з Орденом — щодо жемайтів, які намагалися захопити північні терени Волині (район Сувалок, Берестейщину). 

 

Крім того, у 1226 році сталася подія, яка стала роковою для фінів-дикунів та ще для для декого в Европі. На Великому Курултаї сини Чінґісхана розділили між собою володіння. Старшим синам Джучі дісталися землі Булгар, Башкерт, Дешт-І-Кипчак і Моксель (саме Моксель, а не "мордва"). Правда, сам Джучі загинув на полюванні у 1227 році і всіх його синів очолив Бату, другий син (цікаво чого б це?). Тож Бату розподілив землі серед братів.

 

Жемайти, відомі як литва, почали експансію на землі Полісся-Паллескю (саму Вільну-Паллескю було ними захоплено ще у середині ХІІ століття). Першими литовським кунігасам присягнули князі Новогрудка, а після поразки під Судаком від Субедея чернігівці почали масово переходити під владу Литви — у пошуках союзників і захисту, адже Дешт-І-Кипчак перестав існувати. 

 

Тож десь на початку 1230-х, Данило і його сенешаль почали війну за Чернігівщину. Спочатку вони відбили київські руїни, а згодом, у кровопролитній війні вони захопили Сівер (Новгород-Сіверський), Чернігів, Путивль, Преславу ("Переяслав"). Саме Данило попалив і зруйнував Чернігівщину у 1234-1237 роках, а не "Батий". Не зважайте на "літописний домішок брехні". Батий ніяк не міг порушити самостійно угоду Імперії і герцога, і вдертися до володінь "брата по крові". Путивльська династія присягнула герцогу, а всі інші, або було страчено, або втекли до Мокселі — до своєї факторії через Смоленськ. Так перестало існувати Паллескю. Землі Чернігівщини увійшли до володінь Герцога Русинів. 

 

На "навалу Батия" дуже зручно списувати руйнування міст, яке сталося під час завоювання Данилом і Турівщини, і Київщини, і Чернігівщини. Насправді, на руйнування і штурми міст у Бату, під час його походу на Захід, не було ані сил і засобів, ані часу. А московити навмисно досі намагаються об'єднати різні курултаї та різні події — курултай 1226 року визначав володіння улусу Джучі (внутрішні події одного улусу), а курултай 1238 року валив план Західного походу на Европу (загальнодержавна стратегія імперії). 

 

Тож напередодні вторгення казахів, Европа була зовсім неготовою до культурологічного шоку. 

 

Далі буде....

 

DN : Як ви вже помітили, публікована нами Справжня історія України абсолютно відрізняється від версії московитів, бо базується лише на немосковських джерелах. Нажаль, взаємне несприйняття версій та неузгодженість зі світовими варіантами не допомагають становленню чіткої Історії України на зразок німецької, де навіть абзац нового тексту неможливо додати.

Проте, це частково компенсують праці Пріцака та Потульницького. Зокрема, книга Корона та Ціна  комплексно висвітлює діалектику династичної історії України та династичної історії домінувальних націй (нормани, литовці, поляки, московити, австрійці) в середньовічну та ранньо-нову епоху. Особливу увагу в ній звернуто на явища конвергенції та дивергенції української та московитської династичних історій.

Michael MacKay, Radio Lemberg, 23.09.2018
 
The 73rd session of the United Nations General Assembly will soon commence. It will consider the “situation in the temporarily occupied territories of Ukraine” after a vote to include this agenda item was held on September 21. The vote was 68 in favour, 13 against, with 48 abstentions.
 
Russia invaded Ukraine on 20 February 2014 and subsequently occupied Crimea and part of Donbas. Russia wages war against Ukraine to this day. But a campaign of disinformation by the Kremlin has been largely unchallenged in the four and a half years since the invaders from Muscovy came. The horror of Putin at war and the brutality of occupation of the southern and eastern parts of Ukraine by the Muscovites has been masked by Kremlin information warfare. According to Ukrainian President Petro Poroshenko, consideration by the UN General Assembly of the “situation” in the temporarily occupied territories of Ukraine will convey to the world the tragic consequences of the occupation of Crimea and the ongoing warfare in Donbas where Muscovy is the aggressor.
 
President Poroshenko will begin a working visit to the United States on September 24. He will address the UN General Assembly on September 26. While at the UN, President Poroshenko proposes to send a note on Ukraine’s decision not to extend the Treaty of Friendship, Cooperation, and Partnership between Ukraine and the Russian Federation as an official UN document.
 
Iryna Gerashchenko said that Ukraine at the UN should “maximize the use of a high international platform for delivering information about daily human rights violations in the Russian-occupied territories, security and environmental threats.” Iryna Gerashchenko is the First Vice Chair of the Verkhovna Rada, and she’s Ukraine’s representative to the humanitarian subgroup of the Trilateral Contact Group under the Minsk Agreement. She has negotiated prisoners swaps for Ukrainians who are being held as prisoners of war and as hostages in Putin’s dungeons in Donbas. She is trying to secure the release of Ukrainian prisoners of conscience who are being held hostage by the Putin regime of state terrorism in Crimea, Ukraine (temporarily Russian-occupied) and in the Russian Federation. Gerashchenko will be at the UN General Assembly session.
 
It is worth noting who supports Russian aggression against Ukraine. The following countries voted with the Russian Federation in opposing having the UN General Assembly consider the situation in the temporarily occupied territories of Ukraine: Armenia, Belarus, Burundi, Cuba, Iran, Kazakhstan, Myanmar, Nicaragua, Philippines, Sudan, Syria, and Venezuela. Tellingly, none of the autocratic countries are substantial allies and none can be of material help to Putin as he invades and occupies Ukraine.
 
The UN General Assembly will have a lot to consider, as the “situation” in Russian-invaded and occupied Crimea and Donbas is dire. The United Nations High Commissioner for Refugees has issued a second report cataloging the grave violations of international human rights law in Crimea. UNESCO has noted the deterioration of the situation in temporarily occupied Crimea in the sphere of education, the use of the Ukrainian language, and with the preservation of cultural heritage. The OSCE Special Monitoring Mission to Ukraine regularly documents violations of the Minsk Agreement by the Armed Forces of the Russian Federation in Donbas (an army which the OSCE SMM calls “armed formations” in “non-government controlled” territory).
 
Russia is at war with Ukraine. Crimea and part of Donbas are temporarily and illegally occupied by the Armed Forces of the Russian Federation. When the UN General Assembly considers the “situation in the temporarily occupied territories of Ukraine” it will have some chance to cut through four and a half years of massive and mostly successful Kremlin information warfare against the truth. The stories of the captive population of Ukrainian citizens who are being subjected to the vicious tyranny of foreign invaders from Muscovy must be heard in the world’s forum for peace, the United Nations.
Сторінка 1 із 459

100 LATEST ARTICLES

AUTHORS & RESOURCES

Archive of articles